Чому я йду на Марш рівності

Всі недавні висловлювання політиків про Марш рівності (як часто зневажливо називають гей-парад) свідчать про те, що його проведення дуже на часі.

Те, що говорить Ярош про "статеві збочення" і "зло", яке йде із Заходу, а також плани "Правого сектору" стати "на захисті правди і сімейних цінностей", повністю наслідує логіку російської влади і її пропаганди. Це пошук і створення ворогів, які хочуть зруйнувати духовність, сім"ю і державу. Це легкий спосіб відволікти увагу малозабезпечених та малоосвічених людей (які в житті дуже нечасто стикаються з представниками ЛГБТ) від набагато більш важливих соціальних питань. І це жодним чином не свідчить про демократію, коли хтось має право говорити про те, що євреїв треба знищувати або про те, що жінки не мають розумових здібностей працювати на відповідальних роботах. Це не демократія, а дискримінація. Забороняти бути іншим, думати по-іншому, відчувати по-іншому, любити по-іншому - це означає забороняти мислення, розум, критичну думку.

Дехто з більш поміркованих політиків, як мер Кличко, протестує саме проти ідеї публічної демонстрації своєї політичної підтримки ідеї рівності всіх сексуальних виборів, орієнтацій та їхніх ознак. Але тільки активна позиція в політичному житті дозволяє боротися за своє визнання, за можливість реалізувати свої ідеали, своє бачення спільного життя. Не показувати своїх поглядів, щоб не дратувати Яроша і не давати приводу російським і західним медіа поговорити про нацистів в Україні - це значить змиритися з тим, що в Україні немає свободи і що в Києві можуть так само побити ЛГБТ-активістів, як і у Москві за мовчазного схвалення влади і міліції. Власне, я не згодна з ідеєю організаторів, що місце і час Маршу рівності не оголошуються публічно - все одно, це навряд не вбереже від нападів, тоді як саме максимальна публічність цієї політичної акції мала би змусити кожного громадянина і владу захистити її учасників.

Всі розмови про те, що марш "не на часі", бо війна - це легкий і примітивний спосіб пояснити, чому чиясь свобода "не на часі". Війна йде якраз за те, щоб Україна не була країною пропаганди ненависті і розправи з усіма, хто мислить не так, як цього хоче більшість, це війна за свободу і права усіх без винятку, а не за права православних багатодітних сімей, яких і так ніхто не утискає. Бажання і вимоги зберегти "норму" у сексуальній сфері, коли розмиваються колишні уявлення, що стосуються статі, віку та інших біологічних та соціальних характеристик - це намагання зберегти останню неісторичну константу "людської природи". За неї вперто чіпляються, хоч очевидно, що вона така сама сконструйована і змінна, і якщо ми приймаємо як частину цієї "нормальності" контрацептиви і штучне запліднення, то в чому тоді полягає єдино-правильна сексуальність? Навіщо боротися за цю "норму" і відстоювати її?

Сексуальність чи сексуальна орієнтація - це не просто набір хромосом і гормонів, а історичний процес, який складається з соціальних та культурних факторів, і про це варто задуматися тим, хто вперто захищає поняття "вічної" і "природної" сексуальної "норми". Хоч для багатьох ця "норма" здається релігійною, але саме в 20 столітті сексуальність піддається найбільш поширеній криміналізації та найжорсткішим покаранням (сотні тисяч в нацистських таборах). Сексуальність стає об"єктом чітких наукових і юридичних визначень, які не дають нікому бути невизначеним і відтак непомітним для влади. Для більшості людей сексуальність має етичний вимір - правильна чи неправильна, тоді як інші бажання (наприклад, з"їсти яблуко чи банан) так не оцінюються і мати бути вільною від таких оцінок в категоріях добра і зла.

Нам не треба цих "духовних скреп," заданих державою орієнтирів, які пропонує Ярош - як показав Майдан, наше суспільство, яке складається з дуже різних людей, здатне саме організовуватися, у кожного свої герої і різні орієнтири, але різні люди можуть об"єднуватися заради відстоювання колективної свободи, свободи від дискримінацій, одними з яких є корупція і беззаконня. Дискримінація ЛГБТ реально існує, і поки вона існує як на державному рівні, так і на побутовому, поки є люди, що вважають, що їхня "традиційна" сексуальність краща за "нетрадиційну" і що вони мають право це доводити словами та кулаками - до того часу Марш рівності залишається актуальним і на нього має прийти кожен, хто виступає проти будь-якої дискримінації.