Про толерантність корупції в політиці та в житті

За останні сім днів мені двічі пропонували фінансову винагороду за вирішення питань у Чернігівській міськраді. Стосується питань здебільшого земельних. Це подається як дружба, співпраця, конструктив, добро для міста і таке інше, та завжди це означає єдину пропозицію - продайся!

Діяльність Демальянсу з 2011 року систематично оточують міфи про підкупи. Починаючи з реальних пропозицій міських перевізників у 2011 році, закінчуючи чутками про 50 тисяч чогось за підписання меморандуму з кандидатом на міського голову від БПП Атрошенком.

Кожного разу я вічливо (або не дуже) пояснюю, що нам це не цікаво. Бо політика для нас це спосіб самореалізації і самовдосконалення, а не шлях урвати свій шмат пирога.

Та проблема набагато глибша, як на мене. Проблема - це толерантність суспільства до корупції, бо українці до неї просто звикли. І навіть ці люди, які підходили до мене, ніяк не асоціюють свої «безневинні» прохання ні з угіддями Януковича, ні із золотими яйцями Пшонки. Цю толерантність корупції я зустрічаю в поглядах, зітханнях, знизаннях плечима та поясненнях про низький рівень життя.

Я переконаний, якщо хочеш змінити світ - почни з себе, хочеш побороти корупцію - зміни своє відношення до неї! Не на словах, а кожен день свого життя! Тоді це життя дійсно стане кращим у більшості наших співгромадян.