Хотіли партію АТОшників? Отримайте!

Позавчора оголосили про нашу ініціативу щодо створення Партії Людських Свобод (ПЛюС), засновниками якої стали учасники АТО.

Партія АТОшників? Революцію будете робити? - реакція більшості людей, коли вони про це вперше чують. Ні, не будемо! Бо ми так звана АТОшна інтелігенція - юристи, журналісти, інженери. А, отже, вміємо аналізувати і від цього процесу отримуємо відповідь: «Ще одна революція - і в Україні економіки не існує!» Від цієї відповіді люди заспокоюються і тут же задають наступне питання: «А навіщо партію? Партіям не довіряють! Краще громадську політичну ініцативу!». І ми тут же відповідаємо: «Партію, щоб революції не робити. Бо партія - це єдиний шлях потрапляння до влади безкровним шляхом - через вибори». Уточнюємо: «Бо громадські ініціативи можуть робити революції, але не можуть брати участь у виборах, а партії можуть». Ось десь після останнього уточнення приходить усвідомлення: «А-а-а-а, зрозумів! Ну тоді так, краще без революції».

Та на цьому F.A.Q не завершується, і, не знаючи один одного, люди продовжують сипати однакові питання: "Як саме ветерани можуть врятувати Україну?" (це питання, зазвичай, не задають, а урочисто проголошують, наче в ньому зазделегідь відповідь в стилі "всіх розстріляти", або "прийдуть патріоти і стане добре"). Та знову відповідаємо спокійно: "Ніяк! Ветеран не політична посада! Однак, є одна річ, яка відрізняє учасника АТО від інших громадян - він свій патріотизм довів діями і готовністю ризикувати життям заради Батьківщини, а ще на війні здобув такі якості, як рішучість і відповідальність. Та зі всієї когорти ветеранів тепер важливо виділити тих, хто володіє фаховими знаннями для управління державою. І тоді отримуємо смачний коктейль - риси учасника війни та знання і досвід фахового спеціаліста. Ось така суміш вже може допомогти в оновленні політичних еліт".

Тепер головне питання: "А навіщо?"

З декількох причин, які підштовхнули до ініціативи, одну вже описав в попередньому блозі "Я думав вони зрадники, а вони ж просто ідіоти" - це інтелектуальна і культурна деградація політичних еліт, така собі ідіократія в державному управлінні. Та хоч цю статтю публікував першою, на шляху до рішення про створення партії, ця причина виявила себе останньої, оскільки її усвідомлення було розтягнуто у часі.

А ось інша, статтю про яку я опублікую найближчим часом, виявила себе набагато раніше - це руйнація систем, причому не тільки законних, але і позазаконних відносин. Складне словосполучення, за яким криється головний критерій ефективності всієї держави - будова системи управління.

Система зруйнована повністтю, а динаміка її руйнування занадто швидка.

Тож, зруйнована система і чиновники, які в силу відсутніх знань, уяви не мають, як її реанімувати, поставили нас перед питанням: Дивитись на це мовчки чи щось починати робити?

Обговорення необхідності об'єднання АТОшної інтелігенції в політичну силу почались ще у травні 2015 року. Та тоді ми ще мали забагато сумнівів: фінансування немає, ЗМІ у олігархів, політична діяльність, як така, дискредитована, а тим більше партійна.

Однак динаміка руйнації системи виявилась занадто швидкою, і ближче до кінця осені сумніви почали змінюватись усвідомленням, що виходу немає, тож просто перестали на сумніви зважати і поперли вперед.

Ініціатива почала швидко набирати обертів - збільшувалась команда, з'явились регіональні представництва. Десь у грудні було прийнято і остаточне рішення - партію робимо. Почали з відпрацювання навіть не ідеології, а послідовності впровадження реформ. Вийшли на три головні пункти: 1. Жодна реформа неможлива, допоки не буде розроблена остаточна модель держави, яку ми маємо побудувати. І тільки за наявності такої моделі можна буде розрахувати, в якому вигляді потрібні реформи, яка послідовність і строки їх запровадження; 2. Боротись з корупцією до реформування судової і правоохоронної системи - теж саме, що намагатись пальцем розламати бетонну стіну, поки молоток зламаний. Саме суди і правоохоронці здійснюють головні ролі в цій боротьбі, і, допоки вони самі корупційні, всі балачки про боротьбу з корупцією залишаються балочками; 3. Зруйновано малий і середній бізнес - головні артерії розповсюдження коштів серед населення. А відновити його можна у три одночасні кроки - реформувавши суд та прокуратуру, які здійснюють державний захист права власності; реформувавши податкову систему (де, страшні не розміри податків, а позазаконні практики перевірок і штрафів) та створивши систему інвестування, в першу чергу, державного, бо без легального первинного і вторинного інвестиційного капіталу відновлення бізнесу займе десятиріччя, а, може, і не настане взагалі.

З цих цілей почали розвивати і наступні програмні погляди. Та все ж, команда виявилась досить технократичною - робочі групи, аналіз, дослідження. Букв і думок багато, але як це подати так, щоб зрозумів загал? Тут на допомогу прийшли АТОшники - журналісти, які досить пожвавили цей процес. Почали разробляти і лаконічні тексти, бо головне - це дати людям чесну відповідь на питання: "Що завтра? І як ми цього досягнемо?"

Звичайно, розглядається і реформа армії, хоча стереотипно, коли люди дізнаються про партію ветеранів, то часто вважають, що на реформі армії ми маємо і замкнутись. Та вона одна із багатьох, а не єдина.

Також, деякі дивуються, чому така ліберальна назва - Партія Людських Свобод? Назву визначили ще восени. Її зміст - свобода людини в дотриманні закону, тільки законослухняне суспільство буде виключно вільним. Хоча ми даємо собі звіт, що це обоюдний процес - де підкоренню людей закону, передує зміна закону в інтересах суспільства, встановлення відповідальності за його порушення, яка неминуче настане для порушників, і тільки такому закону суспільство погодиться підкоритись. Держава і людина перебувають у взаємних обов'язках один перед одним.

Та позавчора вже заявили про себе, "дитина народилась". Після заяви роботи стало ще більше, люди примикаються щодня, збільшується кількість і регіональних представництв. Звичайно, що почали і допитувати під ким ми, хто створив. Недовіру розуміємо, забагато часу нас обманювали, та і спинятись не збираємось, бо шляху назад у нас особливо і немає. І закінчу виразом з нашого Маніфесту про створення партії, який для нас особисто не є пафосним, а став головною причиною почати діяти: "Ця земля залита кров'ю наших побратимів, ми в боргу перед ними і Україною, тому не зупинимось". Бо погодьтесь, не за такий же чиновнічий шабаш ми воювали?!