АТОшник – не радянський солдат ідол, АТОшник – звичайна людина!

АТОшник - не радянський солдат ідол, АТОшник - звичайна людина!

Прочитав новину: в Кривому Розі відкрили перший в Україні пам'ятник учаснику АТО. Це важливо, і наші хлопці, як персонально, так і узагальнено, мають бути увіковічнені. Та знайшов перше фото і … кажуть, що це - АТОшник, а я бачу на фото радянського солдата в сучасній амуніції.

Радянський солдат - то ідол з трагічно суворим обличчям, який одним махом, наодинці, захищає прогрєсівний радянський люд від злого НАТО та західних буржуїв. Він завжди захопливо і з виразом надморальної особи дивиться кудись вгору. Такими я звик бачити радянських воїнів у скульптурі ще з дитинства. В СРСР всі пам'ятники були однакові, голови можна було сміливо натягати на інші тіла і змінювати назви.

Та учасник АТО, в моєму розумінні, частіше посміхається, ніж сумує. Це вже зовсім інший образ - звичайна людина, вільна. Він просто пішов і захистив свою Батьківщину.

Я розумію, що скульпторська школа не змінилась. Розумію, що це лише перший пам'ятник. Та, врешті, вважаю, що писати про ці речі потрібно, бо варто звертати увагу на такі дрібниці, щоб і скульптори починали змінюватись разом зі всією нацією.

Головне, що варто пам'ятати про нинішній період і про учасників АТО - ми стали містком, який перевів наш народ в інший вимір, вимір свободи і людяності, в противагу радянській пафосності і шаблонам.

Та все одно хочу подякувати і скульпторам і місцевій владі Кривого Рогу, що увіковічили пам'ять хлопців.