П'ять вимог нашого сьогодення.

Друзі, читачі, бойові побратими - українці!

Я знаю, що з кожним днем вас переймають сумніви, що відчай та біль переповнюють ваші душі, а у ваших чистих та благородних серцях, що горіли вогнем безмежної надії на Майдані, сьогодні оселилася пригнічена зневіра та люта ненависть. Усі ми почуваємо себе обманутими та ошуканими тою зграєю, яку ми самі ж і привели до влади. Режим Порошенко з небувалою зухвалістю, незважаючи на кров Героїв Небесної сотні, незважаючи на щоденні загибелі кращих синів України у так і неназваній війні з РФ, попри усі наші надії та сподівання цей режим на чолі із Президентом продовжив чорну справу Януковича і успішно грабує нашу країну, тримаючі волелюбний і незламний український народе за стадо наляканих вівець.

Попри наші надії опісля двох років перемоги Революції Гідності жоден вбивця Героїв Майдану не покараний. Попри усі наші сподівання жоден злочинець режиму Януковича так і не сів за ґрати. Попри усі наші вимоги жоден з ТОП-корупціонерів вже начебто нової влади так і не був ув'язнений. Проте усі ми бачимо, як влада, змінюючи Генеральних прокурорів як клоунів на виставі в цирку, полює лиш на мужніх добровольців, громадських активістів та тих принципіальних й непідкупних політиків нового покоління, що чинять опір клептократам, які повністю і остаточно узурпували законодавчу й виконавчу владу, усі силові структури та судову систему України.

Тож в сьогоденні маємо визнати, що наш шлях до народженої на вільному Майдані мрії за ці два роки заріс тернами провладного свавілля й тотальної корупції. В сьогоденні усі ми констатуємо, що шлях до кращого та чесного життя керівництвом нашої країни згублено, занедбано та кинуто у прірву вічної безнадії й безпросвітного забуття.

Й постає одне, а ж не просте питання - що нам усім робити далі? Як діяти і що робити тим, хто весь поринув у печалі, але ж не хоче і ніколи не забуде тої шляхетної мети, якої всі ми не дійшли, але йдемо, йдемо... Як діяти нам, вірним і відданим Україні синам, що ніколи не змиряться з ганьбою й поплюжництвом наших свобод та нашої гідності жити так, як ми того варті? Не тим убогим, що програли наче свою рідну землю в карти, а тим, хто до самої смерті, до останньої краплі крові, до останнього подиху без вороття буде боротися за краще й гідне нас життя? Я маю на це відповідь - з тим і звертаюся до вас.

Єдиний як на мене шлях - це мирне всенародне повстання усе за тієї ж мети, що усі ми два роки потому були на Майдані - задля зміни тоталітарного режиму. Лиш тоді був Янукович та його сім'я, сьогодні маємо при владі Порошенка та його світу. Того самого Порошенко, що за два роки не знайшов вбивць Небесної сотні. Того самого Порошенко, що не знайшов вкрадені мільярди Януковича. Того самого Порошенко, що не знайшов винних в Іловайській трагедії, хоча усі вони в той самий час стояли поруч із нам на святковому параді до Дня Незалежності, прекрасно знаючи що у цю саму мить російська армія вже створила тройний котел і наші без сумніву кращі та найдосвідченіші на той час війська без підтримки ззовні просто-напросто приречені на розстріл та знищення. Того самого Порошенко, що не спромігся посадити за ґрати ані заступника міністра МВС Чеботаря, ані очільника МНС Бочковського, ані жодного з "діамантових прокурорів", ані пасинка Фірташа Калиновського, ані жодну потвору-суддю, що десятками відправляли у СІЗО воїнів Майдану, ані зрадника Шевцова, якому замість тюрми за організацію фальсифікацій на виборах у Чернігові вдячний Березенко подарував посаду керівника Національної поліції у Вінницький області. Днями ганебним рішенням судді Чауса знято з міжнародного розшуку найближчу людину Януковича - так званого Юру Єнакієвсткого, а вчора усі ми дізналися, що наш президент активно співпрацює з офшорними зонами й обкрадає свій власний народ і кожне його слово не вартує й копійчини. Наш президент мав стати гарантом Конституції України й вивести нарешті нашу країну з третього світу в перший, проте він став гарантом тотальної корупції й недоторканності усіх прибічників минулого режиму, залишивши наші мрії лиш мріями.

То ж в сьогоденні я не прошу від вас, мої шановані усім серцем українці, чогось надзвичайного. Я лиш прошу вас поширити перелік основних вимог, з якими усі ми у визначений час маємо вийти на наш з вами Майдан і сказати рішуче та однозначне "Ні!" цьому режиму. Прошу висловити свої думки з цього приводу й у будь-якому випадку готуватись до боротьби, тому що кожного дня вікно можливостей невпинно зачиняється і у разі нашої бездіяльності одного ранку ми прокинемось, а вікно вже будет закрито й намертво забито дошками з обох сторін...

Тож пропоную п'ять основних вимог народу України:

1. Висловлення вотуму всенародної недовіри Президенту Порошенко, як такому, що не виправдав надію українського народу та не виконав поставлених перед ним, як очільником держави, завданнь Революції Гідності.

2. Проведення позачергових виборів Президента України;

3. Відкрите й публічне обрання нового, політично незалежного, принципіального та безкомпромісного Генерального прокурора України;

4. Зміна усього складу ЦВК, повноваження якої давно минули й призначення нового складу за відкритою та прозорою для громадськості процедурою;

5. Прийняття нового закону про вибори з переходом до виборів за відкритими партійними списками, із забороною політичної реклами та запровадженням системи електронного голосування.

Дату початку всенародного мирного протесту мають визначити ті лідери Майдану та українського народу, що протягом цих двох років довели свою вірність та відданість ідеалам Революціі Гідності. Хоча особисто я не виключаю й той варіант, що особливо ніхто ні про що домовлятись і не буде, а просто в певний момент, коли терпець у народу вкрай увірветься, усі ми разом знесемо й Банкову разом з презідентом, і кабмін на чолі із Яценюком чи хто там буде, й усю Верховну Раду загалом.

Ніхто не дасть стовідсоткової гарантії на те, що наступний президент й наступне скликання Парламенту буде дійсно патріотичним і поведе нашу країну до успіху, незалежності та заможності, але я впевнений, що як тільки ми знищемо систему кругової поруки, разом із цим зникне можливість уникнути покарання для усіх зрадників та корупціонерів, й тоді ми одразу почнемо йти до своєї мети. У будь-якому випадку нас чекає довгий і дуже непростий шлях будівництва вільної, незалежної, самодостатньої, успішної та квітучої держави, але ж усі успішні країни цей шлях також пройшли: Сінгапур, Ізраіль, Грузія, Польща й десятки інших успішних сьогодні країн досягли своєї мети - й чим ми гірше?..

Тож шануймося браття, бо ми того варті! Слава Україні!