Княжий Град. Старий. Завжди молодий. Вічний

Люблю тебе з першого погляду, коли учнем школи-інтернату в 1986 приїхав до тебе на екскурсію, а особливо полюбив, відколи в 1990 переїхав до тебе назавжди. Боже, вже 25 років пройшло… І скільки всього було за ці 26 років…

Тоді з мене сміялися, дивились, як на жлоба, і тикали пальцем, що я у Києві розмовляю українською мовою, але я того не соромився. І навпаки горжуся тим, що ти - столиця саме моєї країни.

Княжий Град. Старий. Завжди молодий. Вічний. Коли ти вже був поважним і впливовим, по території Москві лиш ведмеді ходили і на болоті жаби квакали. Зараз там, в принципі так само, тільки ропухи переїхали у Кремль, а косолапі керують ФСБ і ГРУ…

Скільки разів тебе намагались знищити. А ти не корився… Московіти, монголи, поляки, нацисти і більшовики випили багато твоєї крові. Але ти сильніше.

Ти палав священним вогнем народної революції - і в цьому вогні народилась справжня нація. Ти вже ніколи не станеш на коліна перед окупантом.

Тобі не дуже щастить з тими, кому кияни - твої невдячні діти - довіряють доглядати на тобою.

За 25 років тобі нанесли стільки глибоких болісних ран, знищуючи твої архітектурні перлини, наче злодюжка видирає у жінки сережки разом з мочками вух, наче краде перстень, відрізаючи палець.

Але я знаю, що ми відродимо твою давню велич і, що, коли ми візьмемо владу в свої руки, то зробимо тебе столицею світу, ти будеш геополітичним, фінансовим і культурним центром нашої планети, а у кожного киянина буде робота, достойна зарплата і гідне життя, кожен твій мешканець відчуватиме себе захищеним.

Мій дорогий Київ, бажаю тобі навіки залишатися таким же красивим, дивовижним і таємничим. Я завжди тебе любитиму. І коли прийде час мені йти у вічність, заповім моє тіло віддати тобі…