Боротьба з істуканами

Відразу скажу, що я великий прихильник декомунізації. Декомунізація - це добре, декомунізація - це очищення, це зцілення народної душі. Водночас я не зовсім є прихильником форми й змісту того процесу, який триває зараз.

Сучасна декомунізація - це виключно процес знищення, знищення сенсів і символів глибоко ворожих Україні. Ми знищуємо ці сенси і символи, проте, замість радянських пам'ятників залишаємо стовбичити пеньки постаментів. Водночас ми не вкладаємо своїх сенсів і символів - ми залишаємо порожнечу. Умовно кажучи ми залишаємо такі ж пні і в душах людей.

Правильна декомунізація повинна нести позитивний зміст. Сучасні учасники цього процесу зіткнулись зі спротивом. Він має різне коріння: подекуди це звичайні дитячі спогади, а з ними просто ностальгія; подекуди це просто жаль за знищенням головного "заповнювача" сакральних місць; є і свідомий захист монументів "російського світу". Проводячи декомунізацію, ми не можемо залишати постаменти без символів, ми зобов'язані замінити його своїми символами - українськими, своєю ідеєю - українською, замінити комуністичного псевдогероя - на українського героя!

Правильна декомунізація повинна бути творчою. В Україні тисячі скульпторів і якщо кожен з них подарував би свою роботу - ми б замінили всі комуністичні пам'ятники Сходу. Замість Леніних, Постишевих, Косіорів - ми мусимо поставити Святослава Хороброго, Володимира Мономаха, Байду і Сірка, Хмельницького і Сагайдачного, героїв Холодного Яру. Це повинні бути постаті, які викликають позитив і повагу навіть у останнього "ватника". Вони будуть символізувати собою нашу історичну традицію і національну ідею - сильну, вільну і могутню країну!

І тільки тоді змусимо замовкнути ватні крики, що українці "лише мавпи, які вміють лише псувати і не вміють будувати". Тоді, під нашими українськими символами будуть проходити останні дзвоники, до них будуть приносити квіти і зустрічатись закохані - вони стануть частиною нової української пам'яті, вони оживлять українську минувшину. Тільки тоді в душах людей зі Сходу поселиться не порожнеча, а українські сенси.

P.S. АЗОВ вже зробив такий перший крок - до "позитивної" декомунізації. Так, ми знесли багато пам'ятників Леніну на Донеччині, але і подарували Маріуполю князя Святослава, який став українським символом міста.

Андрій Білецький