Проблему Церкви вирішить держава!

Вселенський Собор скінчився, і дав українцям чітку відповідь: Ваша Церква у ваших руках. Будь ви на місті Собору, чий бік би вибрали? Звичайно сильного! - Не даш Україні Церкву - нічого не буде, а даш - РПЦ порве, і Росія козні зробить. Ось вам і шлях найменшого спротиву.

Україна має діяти і рішуче - вирішити питання Церкви силою державного примусу. Прекладу - просто забрати храми Московського патріархату і передати їх Київському, причому всі. А щоб пришвидшити рішення Константинополя, декілька храмів передати Греко-Католикам, як натяк на можливі наслідки зниження впливу Православ'я на цих землях.

Страшно? А хто сказав, що управління державою проста річ.

Варто розуміти, що таке Церква - це не просто релігія, це не просто інструмент впливу на людей і збору інформації. Церква - це мораль! Саме так, саме від Церкви будуються норми моралі. Будь ви віруючим або переконаним атеістом, ви все одно знаєте, що подружня зрада - це аморально, на відмінну від індуістів, також знаєте, що схильність до самогубства - це слабкість, а японці вважають, що сила.

Церква задає суспільству неписані правила поведінки, незалежно від того, віруючий ви чи ні. І вплив Церкви на державу завжди був і буде одним з найсильніших. Тож і для держави важливо зберігати вплив на Церкву.

Особливо сильно це показав Московський Патріархат, через дуже значну роль якого, навіть спромоглись розпочати війну і довго підтримувати суспільні настрої не малої групи населення, в підтримку сепаратизму. Значну роль на державні процеси, зіграла і Церква в Грузії, яка підтримала конкурента Саакашвілі, що значно вплинуло на результат волевиявлення. І все відбувається у 21-му сторіччі, коли багатьом здається, що роль Церкви послаблюється. Та це не так!

Тож, Україні не залишається вибору, як прийняти жорстке рішення і самостійно ввести в державі єдину Православну Церкву. Так, буде складно - монахи з поліцією будуть битись, злі бабушки битимуть авоськами виконавців, але недовго - пару днів, потім ще з місяць обговорення, а потім - тиша. Такий собі ефект пластиря - швидко відірвав, поболіло і швидко пройшло.

Це потрібно було зробити ще у 90-х, та побоялись різко відірвати "пластир", побоялись "болю", почали відкладати питання на потім, а з "потім" виросли Янукович і смерті на Майдані, виросла АТО - "рана під пластирем" почала гнити. Але і досі бояться "його" чіпати.

Рішучість - головна риса правителів, якщо не навчаться їй, то державу і з місця не зрушать.

І не треба кричати про відокремлення Церкви від держави. Волею держави Християнство з'явилось на наших землях, волею держави і має вирішитись його внутрішній розкол.