І ще раз про референдум. Щоб вже всі зрозуміли

Бачу, озвучену мною ідею щодо всеукраїнського референдуму в питанні Донбасу, почали обговорювати в середовищі експертів і волонтерів. Це добре, значить така думка не просто має право на життя, а показала свою життєздатність.

Хочу нагадати, що відкрито говорю про необхідність такого референдуму ще з 2014 року. Тоді ніхто про це і чути не хотів, згодом почали прислухатися, зараз - уже обговорювати.

Але хотів би більш детально пояснити свою позицію, щоб ніхто не перекручував мої слова:

1. Долю України має вирішувати не Банкова, не Москва, не Німеччина і Франція, а наш народ.

Хтось з нас вважає, що потрібно впертися ногами і воювати за кожен сантиметр землі. Хтось вважає, що головною цінністю в нашу епоху є люди, а не земля. І що немає сенсу класти кращих синів України у війні за те, що нам і так не буде належати. Кожен по-своєму правий, тому і потрібен референдум, який дасть відповідь на питання, кого більше. Так виглядає демократія і нічого кращого людство поки що не придумало.

2. Чому референдум?

Перемогти силою самі ми не можемо, а західний світ допомагати не спішить. Замість того, вони пропонують нам мінський сценарій, який означає розвал країни. Нас це не влаштовує, але скрутна ситуація не дає можливостей опиратися.

Але якщо «ми проти» скажуть не дипломати, а цілий народ, то ні Берлін, ні Париж, ні Москва не будуть мати аргументів.

3. Коли я говорю про "відмову" від окупованих територій, то маю на увазі розлучення на час, а не подарунок агресору.

Якщо на окупованому Донбасі ненавидять Україну і вважають, що без нас їм буде краще, то нехай спробують пожити окремо. Їх протверезить лише час. Впевнений, пройдуть роки і попросяться самі, але це вже буде зовсім інша історія і уже ми будемо диктувати умови.

А цей час ми потратимо не на війну, а на реформи і побудову сильної держави. І головне - збережемо кращих представників нації.

4. Чи піде після цього Росія далі?

Звичайно піде, але лише туди, де її чекають. У березні 2014 року неспокійно було всюди - і в Одесі, і в Миколаєві, і в Дніпрі. В результаті ворог зміг закріпитись лише в частині Донецької і Луганської областей, хоча, зверніть увагу - в україномовних районах Донбасу «ДНР» і «ЛНР» немає. Це означає, що тероризм буде лише там, де цього прагне більшість людей.

В Харкові цього не хочуть, в Дніпрі не хочуть, в Одесі теж. Тому Росія може піти лише відкритою війною, а не гібридною, а це уже зовсім інша історія.

5. Країну розвалить не референдум, а федералізація.

Справжньою наругою над воїнами буде не те, що ми на час розійдемося з Донбасом, а те, що ватажки терористів будуть ходити по Києву в дорогих костюмах на засідання ВР. І це розколе країну більше, ніж "відмова" від 5% території.

Референдум - не ідеальний сценарій. В нашій ситуації безпрограшних варіантів не існує взагалі. Але референдум - це краще, ніж те, що ми маємо зараз, і точно краще, ніж майбутнє, яке нам готує Берлін і Москва. Знаю одне - потрібно діяти. Бо поки ми щодня втрачаємо людей, нашу долю за нас вирішують ті, хто в Україні ніколи не жили і жити не будуть.