Робити добро- як спосіб життя.
Зовсім поряд з Києвом, в невеличкому селі Чубинське живуть дуже гарні люди. Вони запровадили собі чудову традицію- всім селом організовувати благодійні пікніки , а на виручені кошти робити гарні справи.
Так підписали свій фотоальбом організатори, які крайнй раз збирали кошти для маленького хлопчика , хворого на ДЦП.
"Прекрасний вечір! Ми зібрали сьогодні 4105 грн. для Єгора! Це буде наш вненсок до купівлі велосипеду! Але молодці не лише тому - а в першу чергу через те, що зібралися, створили чудову атмосферу, а наші дітки вже від маленьких долучаються до хороших справ. Це те, що нас об'єднує, що дарує усмішки, що гуртує громаду, людей навколо добрих справ - і це чудово!"
У дворі багатоповерхівки люди збираються і виносять випічку, б/у речі, організовують майстер класи для дітей, чай кава весела атмосфера!!! Заходом зацікавивися малий бізнес та почав долучатися . Це вже шостий благодійний пікнік, який зорганізували мешканці Чубинського. Кожного наступного разу все більше людей приєднується до цієї гарної ініціативи.
Починалося все зі звичайного подвір'я багатоповерхівки. Суботнього ранку у дворі на маленьких столиках люди винесли хто випічку домашню, хто речі своїх дітей, з котрих вони виросли. Влаштували майстер класи з рукоділля для малечі, чай, кава і найголовніше гарний настрій. В той перший гараж-сейл назбирали кошти на дитячий інвалідний візочок , для дитини з Донбасу. Хлопчик з мамою жили в будинку для інвалідів, дитина тяжка, і ще й не має змоги виходити на свіже повітря. Потім зібрали в школу сина загиблого в АТО бійця, допомогли новонародженим дітям загиблого бійця, які мали проблеми з серцем. зібрали кошти на каву батальону«Фенікс», 79 бригада та відправили хлопцям. Згодом пікніки стали тематичними . . Були присвячені обдарованним дітям Чубинського, де вони виступали , та брали участь у конкурсах... .. Збирали лежачим дітямм інвалідам та продавали мило хлопчика аутиста Діми, в кінці травня в нього день народження і мешканці Чубинського здійснили його мрію - мікроскоп!
Вже два роки ми допомагаємо людям, які беруть участь у конфлікті на Сході. Це і військові, і діти, які лишилися на підконтрольних територіях, або просто звичайним люди, які вимушені жити в умовах війни. Так, можна безкінечно говорити, що це має робити держава, можливо колись так і буде, але і до цього часу допомога людей просто необхідна, оскільки стара система забезпечення ще не зламана та й грошей в країні немає ( або хтось їх майстерно краде- я свічку не тримала), але власне для мене це не привід опускати руки і сидіти чекати- коли ж держава принесе мені допомогу у дзьобі.. Займаючись даним питанням спостерігаю наступну картину- вже протягом двох років допомагають одні й ті ж самі люди, хоча у багатьох з них і у самих фінансова ситуація не найкраща. Зазвичай це звичайні люди та діти, українська діаспора по всьому світу. Малий і середній бізнес - небагато, великий бізнес майже завжди прохання залишає без відповіді. Більшість людей- просто байдужі. Вони ходять на роботу, розважаються, їздять відпочивати так, ніби в країні і немає війни, так, ніби не гинуть наші хлопці - чиїсь діти, чоловіки, батьки... Сьогодні війна десь далеко, і мало хто думає, що завтра така ж сама ситуація може бути і в їх домівці. Думаю, що причина саме в тому, що наших людей не вчать з дитинства робити добрі справи, допомагати ближньому, не позиціонують добро- як те, що робити необхідно та похвально.Зате дуже гарно можна обговорювати- який в кого достаток та де він це взяв. Роблячи так батьки дють приклад своїм дітям...
Думаю, у людей є внутрішня потреба робити добро та допомагати ближньому- просто з дитинства людина не отримує достатньо інформації від батьків та суспільства, що б це зрозуміти, тому що і їх в свій час не навчили..
Зовсім недавно, спілкуючись з діаспорою з Канади я почула таке:
- у нас в Канаді кожен навчальний день починається з гімну, що вчить дітей патріотизму та любові до землі,на який ти живеш. І кожної неділі проводять благодійні заходи , які допомагають різним людям, які потребують допомоги та не можуть самостійно вирішити свої проблеми.
Дуже рада, що і у нас є люди, які хочуть довести своїми діями, що робити добро легко та приємно. Дуже хотілося б, що б такі заходи служили прикладом для інших.
