Навіщо продавати "золотоносну курку"?

Як політик, економіст та громадянин виступаю категорично проти приватизації таких стратегічних підприємств як "Турбоатом". Більш того, вважаю подібні дії економічним злочином проти держави. Це ж курка, яка несе золоті яйця! Продаж її - чисте безглуздя.

Приватизувати доцільно ті підприємства, які потребують величезних капітальних інвестицій для їх розвитку, які держава не може забезпечити. "Турбоатом" не має такої потреби, розвивається за рахунок власних ресурсів, не має жодної копійки банківських кредитів.

Приватизувати доцільно ті підприємства, які приносять державі збитки і не зможуть приносити прибуток навіть прі заміні менеджменту. "Турбоатом" прибутковий і все більш успішний - за минулий рік при доході 2,8 млрд грн мав чистий прибуток - 1,6 млрд грн і сплатив до бюджету понад 700 млн грн за рік!

Приватизувати доцільно ті підприємства, які в результаті приватизації принесуть державі більше податків, робочих місць, валютних експортних надходжень тощо, ніж знаходячись в державній власності. "Турбоатом" забезпечує майже 4 тис. унікальних фахівців заробітнею платнею вище середньої по країні, не має жодної заборгованості перед працівниками і виплачує премії. "Турбоатом" успішно конкурує в світі та експортує 2/3 продукції в Європу, Азію, Америку.

Приватизувати доцільно ті підприємства, які потребують кардинальної технологічної модернізації, на яку держава не здатна. "Турбоатом" сам є носієм унікальних сучасних технологій, ноу-хау, розробок, які випереджають технологічний рівень конкурентів.

То хіба треба приватизувати таке державне підприємство - високотехнологічне, прибуткове, соціально відповідальне? Звісно ні! Що треба, так це створити для "Турбоатома" та подібних промислових гігантів передумови подальшого розвитку, зокрема:

1) Створити експортно-кредитне агентство для просування української високотехнологічної продукції на закордонні ринки (шляхом страхування, гарантування експорту і здешевлення експортних кредитів);

2) Забезпечити внутрішній попит - розмістити державні замовлення в рамках модернізації об'єктів енергетики, масштабних інфраструктурних будівельних проектів тощо;

3) Надати доступ до дешевих довгих кредитів через створення спеціального Державного банку відбудови і розвитку, який акумулюватиме в тому числі міжнародну фінансову допомогу на цілі розвитку;

4) Передбачити тимчасові податкові стимули (канікули, знижки і т.п.) на нові інвестиції для розширення виробництва, збільшення експорту тощо.

Ці та десятки інших реальних механізмів розвитку української промисловості ми з Олегом Ляшком запропонували в Антикризовому Плані розвитку економіки (http://www.slideshare.net/galasyuk/ss-57665693), з яким офіційно звернулись від РПЛ до Президента, Прем'єра та Спікера. Але, на жаль, у влади сьогодні інші пріоритети. Як пошвидше продати курку, що несе золоті яйця.

***

Те що держава не може бути ефективним власником - міф. Справа не у власності, а у якості управління. Прикладів тому в світі безліч. Серед підприємств, в яких державі належить контрольний пакет чи навіть 100% капіталу, наприклад:

- Китайска національна нафтогазова корпорація - 3 місце у переліку найбільших компаній світу Fortune Global 500;

- Deutsche Bahn AG - одна з найбільших в світі транспортних компаній;

- Japan Post Bank - Японський Поштовий банк, який є найбільшим в світі (!) за розміром депозитів;

- Korea Electric Power Corporation - найбільша електроенергетична компаній в Південній Кореї;

- Proximus Group - найбільша телекомунікаційна компанія в Бельгії;

- Польська LOTOS GROUP SA - лідер на польскому ринку мастильних матеріалів;

- Чешська GEZ - компанія з виробництва, розподілу, торгівлі та збуту електричної та теплової енергії, що здійснює операції в Центральній та Південно-Східній Європи і Туреччини;

Telenor - найбільша норвезька телекомунікаційна компанія, один з провідних міжнародних інвесторів в секторі мобільного зв'язку ...

***

Більш того, згідно досліджень PWC, частка державних підприємств у світовому ТОП-500 компаній Fortune Global 500 зросла з 9% у 2005 році до 23% у 2014 році.

Державна власність нічим не гірше приватної, якщо нею розпоряджатись з розумом та в інтересах свого народу.