Один із найбільш зворушливих моментів 1 вересня у Києві

У щастя мільйони облич, але деякі з них запам'ятовуються нам на все життя.

Один з найбільш зворушливих моментів першого дзвоника у Києві стався у військовому ліцеї Міністерства оборони імені Богуна. 1 вересня ліцеїсти зустрічали під керівництвом свого нового командира - Ігоря Гордійчука, який отримав звання генерал-майора на параді на День Незалежності.

В інтерв'ю "Плюсам" нещодавно Гордійчук розказав, яку музику любить слухати:

"- А ви дивились вчора концерт "Океану Ельзи"?
- Так, дружина мене розбудила, бо я фанат. Дружина каже - ти з цими "Океанами" спиш, просинаєшся, скрізь вони.
- Яка ваша улюблена пісня?
- Вони змінюються, звичайно. Зараз вже стала - "Не йди". А починав я з "Друг", "Холодно" "Вище неба". А на телефоні в мене стоїть "Не твоя війна".
- Про що ви думаєте, коли співає Вакарчук? Про Савур-Могилу думаєте?
- Так, я думаю про тих хлопців, які віддали своє життя. Я зараз збираю дані про цих хлопців, мені привезуть фотографії, і я хочу у своєму кабінеті зробити куточок пам'яті тих хлопців, які загинули на Савур-Могилі".

Інтерв'ю було взагалі сильне, мало резонанс, один з тих хто подивився був Vsevolod Kozhemyako - саме він і запропонував своєму другові Святославу Вакарчуку відвідати ліцей 1 вересня та привітати Гордійчука та ліцеїстів особисто.

І ось сьогодні о 10-й Вакарчук приїхав на день відкритих дверей у ліцей. Розпорядник побачив співака та надав йому слово після виступів начальника та викладачів. Найбільше здивованим був сам Гордійчук, адже він стояв та пильнував за шеренгами з трибуни, та не бачив хто завітав. Пісні Вакарчука ставили, до речі, як фонову музику під час пауз між виступами, а тут сюрприз - сам виконавець!).

"Доброго дня, шановні ліцеїсти! Доброго дня, високодостойні викладачі!

Для мене велика честь сьогодні бути тут, на чудовій лінійці, присвяченій 1 вересня. Для мене велика честь стояти перед вами. Я дуже хвилююсь, адже не готувався говорити - я прийшов сюди особисто привітати нашого Героя. Але хотів би вам сьогодні сказати дві речі. Нас всіх, і вас в першу чергу, навчають бути справжніми воїнами і бути достойними звання Героїв у майбутньому. Дійсно, справжній Герой - той, хто, не задумуючись, у складні часи готовий віддати найдорожче, що в нього є, своє життя заради Батьківщини. Але подвійний Герой - є той, хто в надскладних умовах, перемагаючи надлюдськими зусиллями ситуацію, зберігає своє життя, щоб служити своїй Батьківщині, і для того, щоб його життя давало ще більше сили і наснаги, стаючи у своїй країні прикладом для інших. Саме таким прикладом подвійного Героя, я вважаю, для нас усіх сьогодні є генерал-майор Ігор Гордійчук. Такі приклади мають стати прикладами наших успішних Героїв. Тих, які надихають кожного дня і вас, і кожного українця. Тому що цінність людського життя... людське життя - це найбільша цінність, яку дав нам Бог. Ми маємо пам'ятати, що кожну краплину цього життя ми мусимо використати по максимуму для того, щоб наші сім'ї, наші близькі, наші міста і села, наша країна була якомога сильнішою та успішнішою. І приклад, яким надихає вас ваш ректор, є найкращим прикладом, якого ви не знайдете в жодному підручнику, який не потрібно видумувати жодній пропаганді... Його просто дав нам Бог . І я хочу подякувати долі, Богу за те, що склалося так, що генерал-майор Ігор Гордійчук сьогодні стоїть тут перед нами, надихаючи нас своєю мудрістю, героїзмом, своєю силою. І хочу побажати кожному з вас залишатися достойними саме його імені. Тому що кожний із вас в певний момент життя міг би опинитися в схожій ситуації. Я хотів би, щоб кожний із вас протягом усього життя проніс цю пам'ять про його вчинок, вчинок багатьох його бойових побратимів, тих, яких, на жаль, сьогодні вже немає з нами, і тих, які продовжують служити. І щоб ви пам'ятали, що сьогодні горде звання Українського Воїна - воно має бути примноженим. До щоденного героїзму на фронті ви мусите додати довгу історію успішної української армії, армії, яка буде такою сильною, що насправді ніколи не знадобиться, аби вона буда в дії. Чим сильнішими ви будете сьогодні в навчанні, чим сильнішою буде наша армія, чим впевненішими ви будете як один великий колектив - вся велика Українська Армія, чим кращими, сильнішими й професійнішими будуть наші командири, чим відповідальніше кожний із вас ставитиметься до свого обов'язку, - тим менше шансів на те, що колись вам доведеться чути справжній свист куль над головою. Я хотів би побажати кожному з вас пам'ятати, що справжнього воїна відрізняють дві речі: героїзм і мужність, та знання і впевненість у своїх діях. Героїзм і мужність приходять до вас із вихованням батьків та через приклади, про які я щойно сказав. Навчання, знання і впевненість у собі - залежать лише від вас. Від сьогодні, з першого дня навчання і до останнього, ви мусите пам'ятати, що у вас є можливість отримати цей дорогоцінний скарб знання і пронести його далі... Я хвилююся і не знаю, якими словами закінчити... Я сьогодні сюди прийшов, і у мене сльози на очах від того, що у нас в Україні з'являється своя військова еліта. Справжня еліта, не на словах, не на погонах, а на ділі. Дивлячись у ваші очі, бачачи те, як впевнено ви дивитеся у майбутнє, я теж починаю впевнено у нього дивитися. Дякую за те, що ви у нас є. Ви завжди можете розраховувати на мою підтримку. Хочу побажати вам успішного навчання, мирного неба над головою, нехай береже вас Бог, але пам'ятайте, що служіння Батьківщині для вас, для нашої військової еліти - є понад усе. Дякую вам! Слава Україні!" .

Виявляється, Гордійчук тричі намагався у шпиталях потрапити на концерти Вакарчука для військових, але кожного разу щось заважало, але "ОЕ" він дійсно знає напам'ять, тому що під час болю він концентрувався та засинав, слухаючи пісні.

На завершення лінійки Гордійчук та Вакарчук разом з усім ліцеєм заспівали державний Гімн України. Це було дуже сильно.

Україна щодня змінюється, і сьогодні ми теж стали сильніше.
У наполегливих завжди збуваються мрії.
У майбутніх захисників України почався новий навчальний рік.