Відкладені візи, або чому парламентарі зберегли безвіз з Росією

В четвер парламент мав розглянути проект постанови № 4030 про "Звернення до Кабінету Міністрів України щодо припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації". Суть дуже проста - ввести візовий режим з Російською Федерацією.

Ідея про введення візового режиму не нова. Ще в 2014 році РНБО ухвалила рішення про введення візового режиму з РФ і доручила КМУ реалізувати це завдання. Перший крок було зроблено 30 січня 2015 року, коли Кабмін прийняв постанову № 23 "Про зупинення дії окремих положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації". Фактично громадян Російської Федерації було позбавлено можливості в'їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі внутрішнього паспорта громадянина РФ або свідоцтва про народження для дітей віком до 14 років.

Втім, подальших дій, спрямованих на введення повноцінного візового режиму між Україною та Росією, незважаючи на таку необхідність з точки зору національної безпеки, зроблено не було. У зв'язку з цим парламент проявив ініціативу і шляхом прийняття Постанови Верховної Ради України вирішив звернутися до Кабінету Міністрів України щодо невідкладного вжиття заходів щодо припинення дії зазначеної Угоди. Тому небажання голосувати саме депутатами з БПП дало сигнал - Уряд поки не готовий вводити візи з РФ.

Нагадаю, що відповідно до пункту «в» частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії цієї Угоди знаходиться у компетенції Кабінету Міністрів України.

Міністерство закордонних справ за 3 роки не підготувало скасування угод про безвізовий режим з агресором. Це при тому, що в кулуарах усі розуміють, що візовий режим полегшить Україні боротьбу з російськими терористами та контрабандистами. Виявляти й відсікати відомих терористів, пропагандистів і злочинців через механізм видачі віз набагато ефективніше, ніж це робиться зараз (на кордоні). Це ті реалії, в яких ми сьогодні живемо.

Якщо говорити про можливі загрози, страхи, які в перспективі нас можуть очікувати після введення візового режиму з Росією, ситуація багатьма політиками штучно натягнута. По-перше, щодо заробітчан - для них це лише додаткова печатка в документі. Якщо для них не принципово, що вони працюють в агресора, то ставлять печатку і спокійно працюють далі. Відкриваючи візу, Росія підтверджує відсутність претензій до громадянина. Тому він в перспективі не стане заручником, якого захочуть обміняти на сепаратиста. І тут хочу ще додати, що трохи цинічною виглядає турбота про людей, які на заробітках, а доля наших хлопців в окопах не так турбує тих, хто проти запровадження візового режиму з РФ. По-друге - що стосується кримчан. Вони так чи інакше отримують посвідки на проживання. Але ми ж не визнаємо, що Крим - це Росія, ми кажемо, що Крим - це анексована територія. То очевидно, що питання віз не стосується Криму, бо має бути механізм перетину кордону анексованої території. І на цьому ми, як держава в якої відібрали територію, маємо наполягати.

Якщо хтось забув або може непомітив, то ми третій рік в стані війни, яку веде Росія на наших територіях. Під час агресії Росії в Абхазії і Південній Осетії, у 2008 році грузинська влада ухвалила рішення про введення візового режиму з РФ і розірвала дипломатичні відносини.

Тому моя позиція однозначна - введенння віз з Російською Федерацією - це один із способів захисту наших громадян. Далі не треба забувати, що між Україною і Росією досі діють 358 договорів. При цьому з переліку вилучені: угода «Про дружбу і співпрацю», Чорноморські угоди та ряд інших з припискою, що їх виконання ускладнено у зв'язку з тяжкою військовою і політичною ситуацією. Введення віз означає, що Україна нарешті приймає рішення про перегляд міждержавних відносин з Росією.