Індустріальні парки - чи ми добре подумали?

Минулого пленарного тижня Верховна Рада України прийняла за основу законопроекти, що нададуть індустріальним паркам хороші податкові та митні преференції порівняно з рештою країни. На фоні палких дебатів та загального піднесення в залі, підтримавши законопроект в першому читанні я дав собі слово максимально зважити всі "за" і "проти" до моменту голосування в другому читанні.

І насправді є над чим подумати.

За задумом радикальних інспіраторів даних законодавчих ініціатив, українці повинні боротись за світові інвестиції, мало не за руки тягнути сюди інвесторів, приваблюючи їх різноманітними пільгами як це робиться зокрема в сусідніх країнах. І ніби-то як тільки ми створимо такі пільгові умови, інвестори побіжать до нас, нарощуючи наш ВВП, даючи роботу людям та привносячи сюди ноу-хау. Але зустрічаючись з великими іноземними інвестфондами я постійно чую від них, що основними перепонами для інвестицій в Україну є непрацюючі інструменти верховенства права. Адже сусідні країни застосовують інструменти росту на базі добре працюючої правової системи, зрозумілого податкового законодавства, політичної стабільності, логічного валютного регулювання, зокрема захищених прав інтелектуальної власності (якщо ми говоримо про наукову-дослідницьку діяльність в парках, то це критично важливо)! В Україні і близько такого немає. В усіх цих сферах у нас серйозні недопрацювання та страшна корупція. І які б ми пільги не пропонували, люди бояться вкладати сюди кошти, попри навіть вже існуючий шалений потенціал! Перші ластівки серед інвесторів безперечно є. Вони йдуть за безумовними, незрівнянними практично ні з ким конкурентними перевагами як от дешева робоча сила. Їм вигідно при існуючих ставках податків. І запрошувати їх в індустріальні парки з додатковими пільгами - нелогічно.

Натомість, будувати гарний будинок на гнилому болоті може закінчитись погано. Є загроза, що наші бізнес-групи та корумповані чиновники, що тримають свої статки в "офшорах", скористаються наданими законом пільгами та можливостями, створивши фактично кожен особистий індустріальних парк, ставши ініціатором, керуючою компанією, або ж побудувавши виробництва з явними преференціями до інших бізнесів. Що в цьому поганого скажете ви? Такі виробництва можуть отримати додаткові конкурентні переваги перед вже існуючими, що працюють на загальних умовах. До того ж є ризик існування податкових ям.

Адже індустріальні парки, що працюватимуть під парасольками чиновників потенційно можуть ставати конвертаційними центрами, здійснюючи фіктивну (на папері) виробничу діяльність, переробку. Там буде зокрема окрема податкова звітність, очевидно що окремі податкові ревізори, а це може замкнути корупцію.

Закон немає фактично жодного запобіжника в поширенні Україною. Як органи місцевого самоврядування, так і приватні особи потенційно можуть "наплодити" сотні якщо не тисячі таких індустріальних парків через які будуть "ганяти" мільярди коштів. Можуть з'являтись парки-одноденки, що ввозитимуть обладнання на сотні мільйонів доларів без мита та ПДВ, яке потім буде зникати в невідомому напрямку. Можливо почнеться міграція вже працюючих підприємств в індустріальні парки, або ж "міграція на папері", де підприємства будуть ліквідовані а потім знову "збудовані" вже на території індустріального парку. Від цього в першу чергу буде страждати державний бюджет України. Ну і зрештою - чи є механізми контролю?

На відміну від крикунів з обох таборів за і проти закону, я прочитав сам Закон про індустріальні парки та пропоновані зміни до нього. Він як з одного боку містить декларативні норми, так і надмірну деталізацію.

Дискреція про яку попереджають експерти справді присутня. Вирішувати чи вносити чи не вносити індустріальний парк в реєстр приймає чиновник з Мінекономрозвитку. І хоч закон передбачає наявність концепції розвитку парку і так далі - але потенційно таких концепцій можна "штампувати" десятками. На підставі чого і за якою логікою ("краща чи гірша") чиновник буде вирішувати чи вносити в реєстр чи ні я до кінця не зрозумів. Самого реєстра індустріальних парків я не знайшов. "Погугливши" на сайті МЕРТ знайшов витяги з реєстрів, про створення в 2013 та 2014 роках з десяток індустріальних парків. Відсутність легкодоступного та відкритого реєстру вже зараз може говорити про ризики існування "прихованих" парків, які працюватимуть в тіні.

Податок на прибуток, ПДВ та мита в держбюджет - це в першу чергу оборона, зовнішня політика, діяльність державних органів, судів, прокуратури, тих таки НАБУ та САП, це освіта, наука. Створюючи індустріальні парки з такими пільгами, ми фактично дозволяємо сотням компаній не утримувати державу в якій вони функціонують.

Закликаю усіх політиків відповідально підійти до даного питання, прорахувати всі можливі сценарії, ризики, і по-державницьки підійти до голосування.