Дитячий малюнок

Маленький клаптик паперу. На ньому Сонце, квіти та дитячою рукою написані слова: "Тату, я тебе дуже люблю та чекаю".

Всі війну він проносив з собою цей малюнок свого сина.

Це нарис про життєвий шлях справжної людини, яка дуже любила Україну та свою родину, яка мріяла про мир на нашій землі, яка встигла побувати і волонтером, і повноцінним бійцем свого підрозділу, яка завжди казала: "Хто, як не я?" та в ці прості слова вкладала свою душу та серце.

Сергій Олегович Пустовий (позивний Стрілок) народився 17.07.1981 року у місті Охтирка Сумської області.

Після закінчення школи №5, отримав вищу освіту, став програмістом, причому дуже кваліфікованим робітником своєї сфери.

Під час Майдану Сергій Олегович вже був волонтером, возив до Києва все необхідне і свою волонтерську справу він продовжив, коли почалася війна. Дуже піклувався про своїх підопічних бійців, привозив на своїй автівці все, що міг, а колись навіть віддав свій бронежилет солдату зі словами: "Тобі він тут необхідний, а я доїду додому й так".

Щирий, добрий, безкорисливий, він заслужив звання волонтера - легенди, без перебільшень. Купував все за власні кошти, і військовий одяг, і всі обладунки, і навіть ліки різні на всі випадки. Піклувався в першу чергу про інших, а про себе ніколи не думав. Мало розповідав рідним про життя, яким він жив на війні, щоб вони не переживали про нього і завжди казав, що у нього все добре.

Але одного дня Стрілок прийняв рішення самому долучитися до лав захисників України і негайно його здійснив.

У березні 2015 року Сергій Олегович прийшов добровольцем до батальйону Айдар. До того моменту він вже сам себе настільки підготовив до військової служби, що у баті були вражені ступенем його готовності.

25 березня Стрілок опинився у місті Щастя, яке захищав до серпня, потім півроку - Новгородське та півроку - Троїцьке. 18 місяців на передовій. 18 місяців він зберігав один клаптик паперу зі словами від рідної серцю маленької людини.

Молодший сержант, командир 2-го відділення інженерно - саперного взводу 24-го ОШБ Айдар у складі 10-ї ОГШБр.

Як один з найкращих воїнів "Айдару", отримав почесну відзнаку "Лицарський Хрест родини Мазеп" 24 серпня 2015 року.

Загинув 23 жовтня о 19.00 біля села Славне Мар'їнського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

26 жовтня в Охтирці його провели в останній шлях.

Життя людей крихке та перемінливе. Життя людей зазвичай нагадує непомітний оку рух Місяця серед зірок, неквапливе колихання туману над вранішніми річками.

Життя цієї людини нагадує виблиск метеора на нічному оксамиті неба.

Сонечко. Квіти. Декілька слів, про те, що люблять та чекають.

Для багатьох з нас - це звичайний маленький клаптик паперу, простий дитячий малюнок.

Для солдата на війні - це сенс його життя.