Чи так страшна верифікація як її малюють?

Про "верифікацію" почали говорити ще наприкінці 2015 року. Це явище в Україні досить нове, тому викликало цікавість і побоювання одночасно. Потім термін почав обростати негативним шлейфом. Міністерство соцполітики, нічим неврегульовані перевірки та припинення виплат переселенцям, почало виправдовувати то "списками СБУ", то "верифікацією". Депутати спробували розібратись у цьому питанні на комітетськіх слуханнях. Другого листопада Комітетом Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення були затверджені рекомендації виконавчим органам влади по результатам комітетських слухань «Про результати проведення верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат і пенсій». Одним із головних завдань, які Комітет поклав на Уряд є розробка законопроекту «Про соціальний інспекторат». Соціальні інспектори - це люди, які мають перевіряти чи дійсно особи, які отримують соціальні виплати відповідають своєму статусу. Необхідність змін у цій сфері випливає з того, що ефективність роботи сьогоднішнього соціального інспекторату не піддається будь-якій критиці. У середньому один соціальний інспектор повертає до держави 45-50 грн. на місяць нецільових соціальних виплат, при цьому отримуючи заробітну платню, яка з нового року становитиме мінімум 3200 грн. Конструктивну роботу в цій сфері почав робити Мінфін, за півроку повідомивши про 1,9 млрд грн. на місяць можливих порушень, що вже ближче до реальності, на мій погляд, враховуючи, що всі соціальні видатки в державі у 2016 році становлять 360 млрд грн. Проте, Мінфіну не вистачає повноважень та ресурсів для повноцінної перевірки та зупинки шахрайських виплат. Врегулювати в тому числі і це питання має новий закон, створивши з Мінфіну джерело інформації для обов'язкових перевірок новими соціальними інспекторами. Робота по реальному виявленню нецільової соціальної допомоги може принести державі величезні кошти. Навіть якщо нецільовими виявляться скромні 10% від соціальних видатків, це означає економію бюджету у 40 млрд грн у 2017 році. Іноземний же довід змушує очікувати показників ближче до 20-25%. У нас може з'явитися такий необхідний ресурс для проведення пенсійної реформи, зменшення податкового навантаження на економіку та багатьох інших вкрай необхідних дій. Своє бачення того, як має виглядати оновлений соціальний інспекторат, я базую на прикладах іноземних держав у побудові аналогічних систем. Наочними є приклади двох країн: Великобританії та нового економічного дива Євросоюзу - Румунії. Почнемо з Румунії. Вони створили Національне агентство з виплат та соціальної інспекції (НАВСІ) Спеціалізований орган у підпорядкуванні центрального уряду. У складі НАВСІ - 42 повітових агентства. У рамках кожного повітового агентства існує Департамент соціальної інспекції. Робота агенції базується на створенні єдиної електронної бази даних на рівні країни та аналітично-статистичній роботі спеціальної групи людей для проведення data matching та оцінки ризику отримувачів соціальних виплат. На осіб, які подали підробні документи для отримання державних виплат, накладаються штрафні санкції. Методики контролю постійно вдосконалюються. У ЗМІ проходить інформування широких верств населення щодо цього процесу для унеможливлення розповсюдження дезінформації та залякування населення. Навіть у цих кількох реченнях перелічені особливості, яких дуже не вистачає нашому сьогоднішньому соціальному інспекторату: незалежність, єдина база отримувачів виплат в країні, прозорі та високотехнологічні методи роботи, штрафи за шахрайство із соц. виплатами, інформаційна підтримка діяльності. Великобританія створила ще більш розвинену та масштабну систему контролю за соціальними видатками. Система включає в себе дві основні служби: Центральна оперативно-розшукова служба, яка розслідує злочини в комп'ютерній сфері і передає справи для вживання заходів та Централізована Служба запобігання шахрайства та помилок, що працює в двох центрах і проводить адресні перевірки пенсійних справ та справ клієнтів працездатного віку. Ви спитаєте до чого тут розслідування злочинів в комп'ютерній сфері до соціальних видатків? Насправді масштабна корупція в соціальній сфері криється саме в маніпулюванні з інформаційними реєстрами та базами даних. Додатково до двох основних служб є допоміжні: Стратегічний оперативний центр, Група оперативного управління та підтримки. Все це для того, аби постійно вдосконалюватись, збільшувати кількість джерел інформації для перевірки, розробляти профілі ризику отримувачів соціальних виплат, проводити кампанії з виявлення нових груп ризику і типів порушень, визначати найбільш ефективні способи перевірок. У Великобританії за шахрайства з державними виплатами передбачена вже адміністративна і, навіть, кримінальна відповідальність. Органи контролю за виплатами наділені слідчою функцією. Інформаційна кампанія включає в себе створення документальних фільмів, які пояснюють суть роботи контролюючих органів, та чому це важливо для суспільства. Як бачимо, в розвинених країнах побудована ціла система там, де в Україні фактично нічого немає, а наявність проблеми розкрадання коштів соціальних фондів до останнього часу не помічалась взагалі. В Україні соціальні інспектори є працівниками районних управлінь праці та соціального захисту населення (УПСЗН) - структур, які видають соціальну допомогу. Тобто функція з видачі грошей та контролю за їх використанням покладена на одних і тих самих людей. При цьому кожен УПСЗН керується власною інформаційною базою, будує власний реєстр одержувачів виплат в межах свого району і жодним чином не робить нічого для інтеграції цих баз в єдину систему. В країні ще донедавна не було єдиного місця, де вам могли б сказати чи отримує певний громадянин виплату, чи ні. Треба було надсилати запити у кожен УПСЗН. Скільки за таких умов в країні було людей, які одночасно отримували однакові виплати у двох, десятьох, ста УПСЗНах, надавши соціальному працівнику хабар, можна лише здогадуватись. Я продовжую вивчати іноземний досвід різних країн, зокрема: США, Німеччини, Ірландії, Австралії, Франції, Швеції, Нідерландів, Канади, Нової Зеландії, Киргизстану, Латвії, Литви, Молдови, Китаю та інших країн. Думаю у нас попереду ще не одне експертне обговорення найкращого способу побудови нового соціального інспекторату в Україні. Зараз є можливість здійснити справжню масштабну реформу в країні, треба використати цей шанс. Натомість, Уряд не дуже охоче підтримує запровадження прозорої системи виплат та контролю у соціальній сфері. Вчора стало відомо про звільнення Андрія Рязанцева, який очолював проект верифікації у Мінфіні. Невідомо, чи буде продовжена реалізація проекту у тому ж вигляді як раніше, чи ні? Невідомо, чи буде працювати Кабмін над створенням законопроекту "Про верифікацію"? Сподіваюсь, що Мінсоц стримає свою обіцянку і проведе справжню реформу соцінспектората. Продовжую слідкувати за перебігом роботи Мінфіну у частині контролю за витратами у соціальній сфері. Буду й далі співпрацювати з Міністерством соцполітики над законопроектом "Про соціальний інспекторат". Про результати читайте в наступних публікаціях.