ВІН+ВОНА… Коли повернеться з війни…

Вони повертаються. Повертаюсь додому. З війни…

Сльози радощів, міцні обійми, гарячі поцілунки!

Шалена пристрасть першої ночі після розлуки!

Сподівання на нескінчене щасливе сімейне життя!

Адже ВІН- повернувся! Повернувся з війни! А ВОНА, ВОНА так його чекала! І тепер у них все має бути по-іншому, без пустих сварок, без бруду в відносинах, і навіть побутове щодення клопотання буде в радість! Адже ВОНИ ЗНОВУ РАЗОМ!

Та чомусь радість швидко змінюється тривогою та напруженням. Звичайні речі дратують більше ніж до війни, і вже свідомість кожного починають точити хробаки недовіри, а в кожній, здавалося б звичайній події (пізнє повернення додому, тривалі телефонні розмови з друзями, пляшка пива, що стала традиційною щовечора) вбачається примара сімейної катастрофи.

ВОНА: "Як же так! Я чекала на нього цілу вічність! Я не спала ночей, видивляючись у обличчі нашого малого його, мого єдиного чоловіка, риси!

Я дзвонила, надсилала СМС-ки, я з тривогою гортала інтернет сторіки: "За інформацією Штабу АТО загиблих серед українських військових сьогодні немає… Поранено 4 захисника Вітчизни"… А коли його поранило, я не відходила від його ліжка у шпиталі, годуючи з ложечки, виносячи за ним "горшки", підтираючи та підмиваючи… А потім він знову пішов на війну, і я це розуміла - треба дослужити, там його друзі, там його справа. А я чекала. Сама тягнула господарство, добре, що його зарплата з цивільної роботи "капала" мені на картку, виховувала нашого сина, і ЧЕКАЛА! А які слова він мені писав в СМС-ках! Як обіцяв любити, просив пробачення за минуле: і за гулянки, і з Лєнку-касиршу, хай їй повилазить! І за те, що тоді п ' яним вдарив мене… Обіцяв - після війни все буде інакше!

І ось це ПІСЛЯ ВІЙНИ… Тиждень щастя, ночі, сповнені кохання, а потім… То з друзями зустрінеться, і до ранку згадують війну, а перегар потім такий, що хоч з хати тікай! І нічого не скажеш, злиться: "Ти нічого не розумієш, побратими - це святе!" І вже йому все не так по дому: і борщ не такий як у мами був, і чому 100 грам в неділю не наллєш, і що це ти вирядилась, для кого? Та для тебе ж, все для тебе…

А ціни зросли, а тарифи піднялись, а харчів тепер більше треба купувати, бо ж головний їдок повернувся… А на роботі його скоротили, ну хто буде чекати тиждень, поки повернення відгуляємо… Сусідка казала, що бачила його в "Форі", знову біля Лєнки -касирши крутився… А вчора, коли спитала, коли ж ти роботу знайдеш, так крикнув на мене, і навіть замахнувся, що не моє це діло… Що робити? Як бути? Адже так все було добре, поки був на війні…"

ВІН: "А що я? Я таке пройшов! Я смерть бачив, як свої 5 пальців, я побратимів ховав, я по госпіталях валявся, щоб повернутись туди!. Там все простіше, все по-справжньому! А тут, кому я тут потрібен? Дружині? Ну да, я її люблю, і чекала, і виходжувала в госпіталі… І сина люблю… Але ж вона мене не розуміє! Я повернувся - в ліжку показав їй як я її люблю, періодично показую… А ці сентименти, слюні розпускати, телячі ніжності?.. Я зовсім іншим став, а жінка - ну баба-як-баба, хоче щоб все було по-її! Не працюю? Ну поки що не працюю, а мені Держава так вина, як земля колгоспу! Де мої бойові, де мої нагородні? Я он УБД маю, платити менше за комуналку - вважай гроші приніс додому. Та піду я працювати! Піду… А чого вона так на побратимів: алкоголіки, нероби… А нам треба ж десь душі один одному виливати… Ну і вливати в них, щоб не пересохли, … А Лєнка- касирша, то так, пусте, більше для понту, ну щоб моя по ревнувала, щоб цінувала більше.

Я свою люблю. Дуже люблю! Вона ж у мене єдина така. От тільки щось не складається у нас, гірше ніж до війни стало…"

Ці монологи не належать конкретним людям, це збірні, немов по краплині фарби, немов би по мазках на полотні, створені збірні образи ЙОГО та ЇЇ, їхнього сімейного життя, життя ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ.

В усьому цивілізованому світі питання повернення до мирного життя, навіть просто питання життя військовослужбовця нерозривно пов ' язані з життям РОДИНИ. Навіть цілі підрозділи медико-психологічної служби армій країн НАТО називаються Military, Veterans and Family health. Нерозривний зв'язок фізичного та психічного здоров'я військовослужбовця в контексті родини. Ми робимо лише перші кроки в цьому напрямку, але вже те, що Україна увійшла до постійно діючих робочих груп з розробки стратегії та моніторингу реалізації заходів реабілітації та ре-соціалізації ветеранів, говорить про те, що ми на правильному шляху.

Центр травма-терапії повернення розпочинає цільову програму допомоги родина військовослужбовців та ветеранів АТО.

Якщо у вас в родині

· трапились неочікувані події,

· родина не готова до змін, або зміни відбуваються надто швидко,

· старі способи вирішення проблем не працюють,

· родина у "цейтноті", розпачі, не знає як жити далі,

· родина переживає втрату цілісності, родина розпадається,

· родина, або пара відчуває страх перед майбутнім,

· інші ситуації в родині чи парі, що не вирішуються самі собою, та кличуть на допомогу…

Звертайтесь до центру травмо-терапії "Повернення", ми знаємо як вам допомогти, ми допомагаємо, ми самі, в більшості, пройшли цей шлях…

Цілодобово, безкоштовно.

м. Київ, вул. Костянтинівська, 61. Тел. Гарячої лінії: + 38 066 5 18 00 06, +38 097 -580 01 93

Працює Інтернет сторінка: http://www.pss.org.ua/