Привид «Шатуна» вже не бродить Україною

Всього декада минула з третьої річниці Майдану, на яку ворог запланував реалізацію широкомасштабного плану по всебічній дестабілізації політичного життя в Україні та можливу зміну влади.

Всього 10 днів, а громадськість, експерти, політичні кола вже давно, що називається «проїхали» ці події, зафіксувавши повний і безумовний провал так званого «шатуна». Та все ж таки - що то було?

Варто відмітити, що події не несли в собі жодного елементу стихійності, що завжди є ознакою справжньої революції знизу. Вони були наперед широко анонсовані. У ЗМІ розгорнулася програма їх популяризації.

Другою особливістю було те, що як мінімум дві парламентські сили (Опоблок і ВО Батьківшина) прийняли найактивнішу участь у розкрутці акції - як в медійній площині, так й шляхом прямої вербовки учасників. Проте жодна політична сила так й не взяла на себе сміливість офіційно очолити масові протести. Більше того, деякі з них докладають великі зусилля, щоб дистанціюватися від своєї ролі як організатора акції.

Ця обставина є недооціненою суспільством в цілому і говорить про непопулярність подібних методів політичного тиску, а також про небажання більшості Українського народу розхитувати човен державності та про засудження адептів таких дій.

Московські аналітики, що діють за шаблоном, спробували мобілізувати на протест найбільш невдоволені соціальні прошарки. Та їх біда саме в тому і полягає, що Україна - не Росія і ситуація в двох країнах дуже відмінна. Автори «шатуна» просто не знають українських реалій. Саме ця обставина і посадила їх в калюжу. З одного боку широке впровадження субсидій на платежі відносно ЖКГ для найбільш соціально незахищених верств населення зняло чи помітно послабило серед цих прошарків соціальну напругу. З іншого боку державний гарантований фонд у 200 000 грн для ошуканих вкладників банків зняв левову частину проблем і серед цих категорій громадян. Адже саме обмануті вкладники та громадяни, незадоволені платіжками ЖКГ, розглядалися московськими ляльководами як ядро, ударна сила протестів.

Зрештою виявилося, що соціальна база масових протестів відсутня, а штучні спроби намалювати «революцію» виявилися смішними. І тут ми маємо зробити кілька важливих висновків:

Уряду в цілому вдається тримати економічну і соціальну ситуацію під контролем.

Політичні сили, що будують свою стратегію на деструкції, лише програють від цього.

Українське громадянське суспільство продемонструвало новий, більш високий ступінь зрілості та відповідальності перед власною державою.

Країна наближається до консенсусного розуміння того, що доки продовжується україно-російська війна - у нас немає права на чергові Майдани. І це, в свою чергу, стимулює формування нових, більш сучасних форм впливу громадянського суспільства і населення на владу, ніж Майдан.

Московські «спеціалісти» по Україні в чергове довели, що не здатні до адекватної модерації суспільних та політичних процесів в Україні.