Чому західні гроші не зробили реформ?!

Після Майдану, з завзяттям дитини, що понад заборону батьків намагається кинути мобільник в унітаз, Захід кинувся фінансувати реформи в Україні. Але з кожним роком їх ентузіазм гаснув. Гроші виділялись, а результат не наступав. І європейські країни і наші співгромадяни називали лише одну причину проблем - всі крадуть! Та останні пару місяців довелось покрутитись у світі грантів, донорів та інших відносинах з іноземними грошима, щоб побачити, що проблема не в нас, а у тому, кому і на що дають?!

Той світ існує у своєму вимірі - правила, культура, термінологія і методи работи. Не знаєте їх? Тоді фінансування вам не бачити! І саме тут зарита собака. Вже 70 років Захід не змінював системи держав. Люди, які зробили це після 2-ї світової війни, вже померли, а їх наступники займались лише доопрацюванням діючих системних моделей під виклики нового часу. Саме під такі завдання і формувалась модель зовнішнього фінансування. Але в Україні ситуація інша - тут система накрилась.

Законопроекти

Ви думаєте, що на відміну від депутатів громадські діячі пишуть якісні проекти? Ні! Вони обидва парять пустишку. Всі гранти даються організаціям до факту реєстрації проекта в парламенті. Написав? Зареєстрував? Умніца! Грант виконав. А що ти там писав? Звідки ти скатав ту ідею? Чи правильно її сформулював? Чи вичитав проект? - це нікого не хвилює. Тим більше нецікаво, чи працює твій проект, чи виявився мертвим і не здатним до застосування. Парламент пише приблизно так само. Тож і виходить, що була пагано працююча система, а після реформи система зникла взагалі.

У будь-якій незрозумілій ситуації роби круглий стіл

Щоб грант затвердили, там має бути багато круглих столів, бо, на думку міжнародних спонсорів, вони дійсно вирішують всі проблеми. Експертизи, перевірки, вичітки проектів і таке інше, на все це є лише один рецепт - круглий стіл. По-перше, це зручний спосіб звітності. По-друге, сама ідея круглого столу полягає в обміні думками різних людей, тож всі проблеми проекту тут і віднайдуть. Але, виходячи з принципу «скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти», на круглі столи приходять люди майже однакових поглядів на проблему. Системні ж інструменти вони не обговорюють - це щось дуже нудне і вузькоспеціалізоване. В крайньому випадку, звучить: «В парламенті є помічники і кваліфіковані юристи в комітетах, вони вичитають». І це при тому, що самі автори точно знають, що якісних спеціалістів в парламенті вже давно немає, помічники - це друзі депутатів, яким дали «ксіву», а в комітетах працюють або мажори з купленими дипломами, або занадто політично заангажовані юристи, які мають виключну мету - відпрацьовувати вказівки начальника. Коли ж проект потрапляє в руки фахових спеціалістів, після консалтингу він, зазвичай, виходить з висновком, що для досягнення поставленої мети зміни потрібно вносити зовсім в інші закони, а придумана на круглому столі ідея взагалі не працездатна. Саме тому на консалтинг грошей не дають, бо він не має чіткого результату, а ось круглий стіл - це зрозуміло.

Ідея зі стелі - наше все

Як виглядає створення законопроекту або, як вони це називають, реформи. Є бюджет на якусь тему, припустимо, реформу поліції (зараз буде уявний приклад, а не опис реформи поліції, щоб потім не кричали). Так ось, приходить якась ГО до такого донора, їм відкривать цю тематику: «О, а я якраз хотів поліцію з Таврій на Тойоти пересадити, давайте, беремось». Отримують вони гроші і починають фантазувати про те, якою бути новій поліції. Так! Не досліджувати, а саме фантазувати на величезній кількості круглих столів і фокус-груп. Гроші ж витрачаються на самі круглі столи та інші напіврозважальні заходи, а також на зарплатні при написанні самого проекту закону. Подали до парламенту - галочка, умніци, грант виконано!

При чому цей світ - це зовсім окрема культура, зі своєю термінологією, в основному англійською, з якої я запам'ятав лише support-letter (лист підтримки). Якщо ти не знаєш цих правил, традицій і поглядів, фінансування тобі не бачити. Окрім того, велике значення має і тематика.

В цей світ я потрапив випадково, маючи спільний проект з організацією, яка вже давно там живе. За ці два місяці я майже щодня переконувався в тому, наскільки бездарно і на непотрібні речі виділяються західні кошти. А також в тому, що структури, які прагнуть досягати реальних реформ, просто не відповідають стандартам цього світу і їм грошей ніхто не дасть.

Пару днів тому зустрів свого давнього друга, бувшого посла однієї з країн ЄС в Україні, який по справах приїхав до Києва. Ми сіли попити кави і я поділився з ним своїми висновками, будучи готовим до того, що він знову почне захищати європейські підходи. Але, неочікувано, він відповів: "Це правда! І це вже не тільки українська проблема, але і європейська, там теж саме!". Він розповів, що ще років так десять тому питання досліджувались, а проекти законів писались за результатами цих досліджень, направлених на досягнення кокретних результатів. Але поступово відбулась окупація парламентських кабінетів громадськими лібералами. З часом їм вдалось достатньо дотиснути, щоб всюди запровадити схожі моделі. "Вони живуть в якомусь абсолютно іншому світі" - пожалівся дипломат. За його словами, старі дипломати країн ЄС вже обговорюють цю проблему і виділяють її як одну з причин радикалізації європейців, бо руйнуються цілі правові інститути і прості громадяни починають не розуміти, чому не можуть отримати від держави бажаного результату. Просто в Україні зруйнована вся система, тому такі проколи більше кидаються в очі, а ось в Європі це, поки що, бачать лише спеціалісти.

Світ ускладнився! Якщо двісті років тому коваль міг спроектувати візок за п'ять хвилин, то зараз тільки для проектування машини потрібні роки роботи цілої команди інженерів різних галузей. Теж само відбулось і з законами. Але вони мають недолік - хибне враження, що там все ясно і зрозуміло. Тож і полізли натовпи "випускників курсів урінотерапії робити операцію на головному мозку". І полізли вони не тільки в громадському статусі, а вже і в офіційному, як депутати. І не тільки в Україні, але і усвіті. І саме в їх руках акумулювались всі гроші і порядок їх розподілу.

Тому можна не сподіватись, що Європа та інші західні країни допоможуть нам. Вони уяви не мають, як це робиться. Всі гроші підуть тим, хто не здатен, а ті, хто розуміє, що і як треба робити, є людьми з іншого для них реального світу.

Для розуміння, етапи формування реформи:

1. Розділення системи на процеси, які мають досягатись

2. Дослідження фактичних результатів по кожному з процесів і пошук причин, які їх створюють (причинно-наслідкові зв'язки)

3. З відповідями перших двох етапів встановлюється, якими б були результати, якби система працювала ідеально по чинному закону (часто вже тут виявляють недоліки багатьох законів)

4. Формування бажаних результатів і, маючи відповіді на 2-й етап, побудова системи, щоб їх досягнути

5. Після 4-го етапу формується декілька шляхів досягнення бажаного результату, кожен з яких має свої переваги і недоліки, тож тут потрібно визначитись на одному. Результатом стає концепція реформи

6. На підставі концепції пишеться законопроект

7. Законопроект вичитується на відповідність термінів діючому законодавству (дефінологічний аналіз)

8. Фокус-група з чиновників нижчої ланки отримує модельні завдання за законопроектом. Якщо відповіді будуть не такі, на які розраховує автор для досягнення результату, то проводиться додаткове дослідження. Часто причини можуть полягати в незрозумілості тексту, або в існуванні невідомих автору внутрішніх інструкцій, практик і розпоряджень. Все це потрібно враховувати, оскільки, щоб досягнути бажаного результату, чиновники і автор мають розуміти проект однаково.

9. Подання тексту зі всіма результатами дослідження до Ради.

Так ось, зі всіх цих етапів у нас робиться тільки один - написання законопроекту. І тільки на це західні донори і виділяють гроші. А ні парламент, а ні громадські діячі досліджень правовідносин не проводять, будучи переконані, що на круглому столі все буде зрозуміло.