Байдужість Житомирської влади чи кому потрібні поранені військові?

Кожну вільну хвилину, проводячи в роботі для функціонування Реабілітаційного Центру для поранених військових, стикаєшся з байдужістю влади Житомира.

Кожного дня вкладаються людські сили, вільний час, неабиякі кошти. І все це заради тих, хто спить в окопах, хто жертвує своїм здоров'ям та життям заради всієї України.

Ми кожного дня намагаємось звітувати про зроблену роботу і знову просимо про допомогу. Просимо не для себе. Просимо у всіх! Але відповідь отримуємо лише від простих небайдужих українців.

З питанням підтримати ініціативу безкоштовної реабілітації поранених військових звернулись і до житомирських можновладців. Але відповідь шокує!

"Ви маєте самі купляти обладнання для реабілітації для того, щоб самореалізуватись! А вже як все запустите, зробите, збудуєте, тоді ми поміркуємо, чи допомагати із міського/обласного бюджету, оплачуючи послуги"!

Отже, ні "Ні" ні "Так"?!

Доречі, закупівля обладнання - це не одна сотня тисяч гривень! Оплата комунальних послуг та зарплатні професійним реабілітологам - тесятки тисяч гривень!

Дивує байдужість!

Чому нема підтримки, допомоги, позитивних відповідей? Чому прості українські військові потрібні тільки .... простому українскому народові?

Безліч "чому" і жодної відповіді.

Так і живемо!

Сподіваючись на активні позитивні дії влади і знову отримуючи допомогу від небайдужих патріотів.