Алкоголізм – хвороба! І лікувати її повинні лікарі-фахівці
Чарочку хмельную полнее наливай!"
Майже народне.
Найчастіші проблеми звернення родин учасників АТО до фахівців наразі пов ' язані з " Розлад ами психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин ".
Ось так Х-МКХ (Десята міжнародна класифікація хвороб: для допитливих - рубрика F 10), називає те, про що змучена жінка зі слізьми на очах промовляє: "П'є…".
Буває так, що змучена, але без сліз, підходить до питання з іншого боку і приходить за порадою: "І що ж мені робити? Я ж відчуваю: ще раз паскуда нап ' ється - приб ' ю! Задушу ось цими руками!" Але й перша і друга в усьому винять не стільки свого коханого чоловіка (і тут як бачите без "лапок" і без іронії, бо ж кохають вони його дійсно…), і в жодному разі не себе (бо ж хто тут жертва - ви що не бачите?), а війну, військо, Міністерство оборони з Генштабом, командирів, однополчан-побратимів-ветеранів, на крайній випадок - Путіна, який, як відомо - *уйло!.. Одразу хочу зауважити: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин - не українська напасть, не пов'зана безпосередньо з АТО, і не є новою для військово-ветеранського контингенту. Аналіз матеріалів доповідей міжнародних (головним чином країни Північно-Атлантичного Альянсу) науково-практичних конференцій з проблем реабілітації та реадаптації військових, ветеранів, та їх родин вказують на світовий рівень цієї проблеми! Так! І в армії США, і серед таких надзвичайно дисциплінованих солдатів Бундесверу, і серед наших бувших співгромадян, чверть століття тому здобувших дійсну незалежність, прибалтів: проблема зловживання психоактивними речовинами є найпершою в переліку розладів психічної сфери… І різниця лише у якісному та кількісному складі речовин, що вживаються (спектр їх надзвичайно широкий - від кокаїну з героїном до майже дозволеної марихуани), але по всьому світі першість тримає етанол.
Той самий ЦЕ-два-АШ-п'ять-О-АШ. Спирт етиловий, триклятий супутник людства протягом тисячоліть. І якщо розібратись з симптоматикою та силою залежності (фізичої та психічної) від етилового алкоголю, то стане зрозуміло (і факт підтверджений науковими дослідженнями), що якби етанол був відкритий в 20-му столітті, він був би заборонений, як сильнодіюча наркотична речовина! Ми не будемо вдаватися в наркологічні аспекти вживання та зловживання алкоголем ветеранами АТО. Бо ж не цікавить нещасну жінку стан алкоголь-дегідрогенази її коханого та порушень нейротрансмітерної рівноваги. А цікавить її: що робити, як жити з людиною, для якої чарка з друзями поступово витісняють родину. Ми не будемо винаходити методологічного велосипеда, і підемо по старій, відпрацьованій схемі оцінки життя: "Хто винен та що робити". Постулат перший: не винен ніхто, окрім самих себе! Оточення, побратими, суспільство - це лише додаткові фактори, що посилюють медико-соціальні наслідки залежності. Ну давайте будемо чесними: а "ДО" (мобілізації, АТО, бойових дій, демобілізації) він НЕ ПИВ? Як правило відповідь звучить так: "НУ ПИВ…, але ж не так…" або ще цікавіше: "Я ж думала, що війна його справить!.." Так, на жаль ви праві: і пити став як не більше, то жорстокіше, і війна не виправила, бо ж нікого вона краще не робила. Але чи все зробили ви, проводжаючи, зустрічаючи, відновлюючи знову мирне життя? Існують приклади людей, які не вживали алкоголь до АТО, і не вживають його після. Знала таких, хто пив, але в АТО став тверезником! (так, таке диво трапляється, особливо в тих підрозділах, які зайняті справжньою чоловічою військовою роботою, де командир - в авторитеті). Але в більшості, якщо "на гражданці" вживання алкоголю було на рівні хоча б т.з "побутового пияцтва" (згідно однієї з класифікацій алкоголізму), то у війську воно обов'язково трансформується в алкоголізм ІІ-ІІІ стадії. Не сприяє здоровому способу життя і система психологічної реабілітації ветеранів АТО: вручається безкоштовна путівка в санаторний заклад, де у колі таких саме алкого…, пробачте - ветеранів, за спогадами про бої, про смерті та подвиги, рука тягнеться до чарки, а міру визначити важко, а закуску можна в їдальні прихватити… І трапляється так (за словами психолога одного з санаторіїв), що при заїзді - внесли п ' яного, на виїзді - винесли… А чи все зробили в родині, що так не відбувалось? Згадайте - як проводжали? З чаркою! Як зустрічали? З пляшкою! Без чого не обходиться спочату святкове, а потім буденне застілля - без 100 грамів, які чомусь мають властивість збільшуватись в десятки разів… І що ж робити? Тут ми можемо порекомендувати декілька варіантів, в залежності від ступеню залежності (каламбур вийшов).
1. Коли варто бити на сполох? Звертатись до психолога. - У будь яких випадках, коли відчуваєте напруженість стосунків, коли зростає рівень агресивності у взаємовідносинах, або навпаки, відчуваєте байдужість до всього що відбувається і "не зрозумілим стає сенс подальшого життя"…
2. Як визначити стан залежності від алкоголю, що потребує медико-психологічного втручання?
1) Сильне бажання або почуття насильницької тяги до прийому алкоголя (поведінка спрямована на вживання алкоголю: знайти привід, знайти алкоголь, вжити будь що станеться).
2) Порушена здатність контролювати прийом алкоголя (це коли починали по-п ' ятьдесят, а потім за третьою пляшкою посилали)
3) Фізіологічний стан скасування (фізична залежність) (необхідність опохмелитися для "поправки здоров 'я ", без алкоголя - і руки тремтять, і голова болить, і серце тисне…)
4) Наростання толерантності до алкоголя (це не КОЗАК, о може літру вдути, а АЛКОГОЛІК, у якого толерантність зросла. Нічого, скоро буте під стіл падати з пів-стакну пива…)
5) Психологічна заклопотаність вживанням алкоголя (всі думки, розмови, жарти - навколо алкоголю.
6) Хронічне вживання алкоголя з шкідливими наслідкам (наслідки не лише для власного здоров ' я: гіпосоціальна поведінка, втрата роботи, сімейні конфлікти. Категорично не рекомендується очікувати цієї ознаки!
Куди звертатись? Алкоголізм - хвороба! І лікувати її повинні лікарі-фахівці. Якщо будь-які, "найдипломованіші" чи "найсертифікованіші" психологи (гіпнотизери, вчорашні домогосподарки, а сьогодні - спеціалісти з ПТСР, що прослухали наймодніших американських чи ізраїльських лекторів) стверджують, що можуть вилікувати алкоголізм - женіть їх подалі! Допомога при залежностях має бути комплексна! Лікар-психіатр-нарколог проведе діагностику, призначить медикаментозне лікування відповідно стану пацієнта, а психолог буде проводити психотерапію. І тут важливо зрозуміти, що алкоголізм - хвороба соціальна, а мікро-соціум є родина. Тому сімейна психологічна консультація є важливим щабелем в досягненні цілі - повноцінної реабілітації, реадаптації та соціалізації ветерана АТО, навіть якщо цьому на заваді стає такий тяжкий недуг як алкогольна залежність. Центр травма-терапії "Повернення" надає безплатну психологічну допомогу родинам ветеранів, а за необхідності направляє до висококваліфікованих лікарів психіатрів-наркологів, які безплатно допоможуть вирішити медичну проблему зловживання алкоголем.
Київ, Костянтинівська, 61 (метро Тараса Шевченка) Тел.. 066-518-00-06 097- 580-01-93
