Риторика і дії Росії щодо України змінилися кардинально.

У 2014 році російські військові здійснювали обстріли зі ствольної артилерії та систем залпового вогню по позиціях ЗСУ з території РФ, незважаючи на те, що це було актом прямої військової агресії. Тепер зверніть у вагу на те, як реагувала Росія у 2016 році на запуск ракет в Херсонській області. Росія, попри всі погрози завдати ракетний удар по нашій території, далі протестів по лінії МЗС не пішла.

Коли Україна не піддалася на грубий шантаж з боку країни агресора, то риторика Росії одразу змінилася, оголивши її блеф. Висновок - якщо ми перестанемо вестися на грубий шантаж агресора, то ситуація зміниться.

Ніякої прямої агресії не буде, бо Росія категорично заперечує свою участь у цьому конфлікті, наполягаючи саме на версії внутрішнього протистояння. Для цього і розкручують елемент громадянської війни. Усі скупчення російських військ на кордоні - це елемент психологічного тиску. Як тільки російські танки перейдуть контрольований кордон з Україною, це буде актом прямої військової агресії.

Не треба проводити паралелі між Сирією та Україною. В Сирії Росія чітко заявила про свою військову присутність. Не варто забувати що Україна - це європейська країна. Відкрита військова агресія вдарить не тільки по кишені Росії.

Наскільки буде зростати градус протистояння? Будуть знову варіанти позиційної війни, локальних наступів, але масштабних операцій не буде. Росія не зацікавлена в активізації військових дій на Сході України. Росіянам потрібен перманентний, тліючий характер військових дій для того щоби мати постійний дестабілізуючий важіль впливу на Україну.

В цій ситуації варто почути чітку відповідь на питання -наскільки Україна пристане на шантаж Росії щодо проведення виборів, амністії бойовиків та особливого статусу для ОРДЛО. Це буде рубікон. Якщо політичний провід країни погодиться на російський варіант розвитку подій, тоді зможемо казати, що ті території будуть реінгтегровані, але яка корить від цього Україні - не зрозуміло.

У 2017 році очікується прийняття політичного рішення щодо стратегії по Донбасу. Перший раунд, в моменті передачі контролю над кордоном, ми практично програли. Варто згадати, що українська сторона наполягала на тому, що спершу бойовики передають під контроль кордон з Росією, а потім проводяться вибори. Наразі українська сторона вже погодилися з позицією Росії щодо передачі контролю на наступний день після виборів, а це не правильно. Це показник того, що ми здаємо позиції у стратегічних питаннях. Є сподівання, щоу 2017 році ці речі будуть переглянуті.