Барижнохромосомний компонент війни.

Тільки лінивий ще не визначив свого ставлення до торгівельної блокади ОРДЛО. І те, як розділились погляди і оцінки до спроби добровольців привернути увагу суспільства щодо торгівлі на крові, можна зрозуміти для кого це війна, а для кого, як то кажуть, мати рідна.

Ні в кого не виникає сумніву в ефективності санкцій накладених на Росію нашими міжнародними партнерами. Але це не заслуга української дипломатії, а реакція ведучих світових держав на зневагу та паплюження міжнародних норм з боку Росії. І, саме, продовження чи зняття цих санкцій обумовлено не нашим бажанням, а національними інтересами держав, які їх впровадили. В той же час ми, на початку четвертого року війни, не тільки не скоротили економічні зв'язки з окупованими територіями, але й регламентуємо та розвиваємо їх.

Останнього часу наші західні партнери звертають нас більше уваги та намагаються зрозуміти, що ж нарешті у нас відбувається. Якщо ми воюємо, то вони готові допомагати нам виборювати нашу свободу, але якщо ми торгуємо з своїм ворогом, забезпечуючи його ресурсом для війни, то це наша внутрішня справа, і це внутрішній конфлікт, в який ніхто вмішуватись не буде.

Спостерігаючи за розвитком подій, розумієш, що лінія розмежування проходить не по карті і землі, а перш за все, в головах кожного з нас. Я думаю, що більшість тих, хто зараз має економічні стосунки з окупованими територіями розуміють необхідність блокади. Але є певна категорія, яка засліплена надприбутками з торгівлі на війні. У цих людей не має почуття самозбереження і вони можуть ні перед чим не зупинитись. Їх барижна сутність заважає зрозуміти, що саме їх торгівля живить цю війну і допомагає нашому ворогу виживати.

Коли, з початком блокади, регіональні олігархи почали втрачати прибутки вони вирішили питання, як завжди, по-своєму. Організували антиблокадний рух, найняли тітушню та повезли у супроводі, тепер вже поліції, на де блокаду (по-їхньому на «розборки»).

Далі-більше. ПОЛІЦАЙ ВДАРИВ КИЙКОМ БЕЗЗАХИСНОГО ПІКЕТУВАЛЬНИКА. Три роки назад на Майдан вийшли мирні громадяни, але кийок поліцая тоді вибив з нас раба та розбудив воїна. Сьогодні вдарили ВОЇНА.

Ситуацію ускладнює відсутність контролю та впливу на розвиток подій з боку центральної влади, бо вона, як ніхто, розуміє чим може закінчитись загострення блокадного конфлікту. Але майже вся влада і вплив на місцях належить місцевим олігархам, а вони не завжди питають дозволу на вирішення своїх проблем.

Зараз ми перебуваємо на тому етапі, коли ті, хто за економічну блокаду, та ті, хто готовий відмовитись від прибутків задля виживання нації, мають знайти спільну мову та почати спільно відстоювати національні інтереси України, а не інтереси окремих олігархів.

Бо саме ці олігархічні групи довели Україну до зубожіння і всіляко сприяли і сприяють війні на нашій землі. Вони не переймаються національними інтересами нашої держави. Вони не відчувають себе частиною українського народу. Вони відрізняються від нас. В них, як і в московитах, є якась особливість. Мабуть в хромосомах.

Тільки у московитів одна хромосома лишня, а у цих одна хромосома барижна.