Війна зі знаком мінус

Мінус один капітан, плюс один хрест. Мінус один чоловік, плюс одна вдова. Мінус один батько, плюс двоє сиріт. Мінус один син, плюс горе батьків.

Напишу про того, хто бачив пекло у житті, попри те, що зараз вся увага прикута до іншого, про кого навіть згадувати не варто.

Анатолій Сергійович Заремський народився 06.03.1977 року у селі Березівка Новоушицького району Хмельницької області.

1994 року закінчив Березівську загальноосвітню школу та вступив до Кам'янець-Подільського військово-інженерного інституту. Після його закінчення у 1999 році почав службу у військовій частині міста Яворів Львівської області. У 2005 - 2006 роках приймав участь у миротворчій місії у Косово. Повернувшись, почав службу у військовій частині Чернівців.

Останні три роки виконував свій військовий обов'язок у зоні бойових дій.

Анатолій Сергійович з юності мріяв стати офіцером, захоплювався спортом. Він вирізнявся гарним вихованням, ввічливістю, охайністю, завжди посміхався, ніколи не жалівся. Його любили й поважали підлеглі та колеги - і за ці його людські якості, і за професійні: він ніколи не боявся, йшов уперед, був людиною дії.

Коли у нього запитували: "Як там, на Сході?", він завжди спокійно відповідав: "Усе нормально". А якщо хтось казав: "Пора вже відпочити, повертайся з війни", спокійно відповідав: "Я склав присягу. Хто, як не я?".

Капітан, командир інженерно-саперного взводу 3-ї батальйонно-тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув вночі 3 лютого в районі міста Авдіївка Донецької області під час обстрілу наших позицій з реактивних установок БМ-21 "Град".

Поховали Героя сьогодні, 8 лютого, у його рідному селищі Березівка на Хмельниччині. У нього залишились батьки, брат, сестра, дружина та двоє синів, молодшому з котрих лише два роки.

Двох капітанів сьогодні провели на небо, двох чудових офіцерів та людей зі знаком "плюс", яких відібрала в України ця клята війна зі знаком "мінус".