Ніколи не буду стояти осторонь, якщо вирішується доля України

Саме тому в 2014 році, я вже воювала зі схемою Путіна-Курченка, які хотіли повісити Україну на «антрацитовий» гачок. Як і зараз.

Пам'ятаєте, тоді були відключення електроенергії в Україні. Росія організувала схему шантажу. Вона намагалася вибудувати систему, щоб вугілля з окупованих територій йшло на державну українську ТЕЦ через Росію, як російське. Курував будівництво цієї схеми Курченко. При чому в Україні тоді агентами Курченка були «антикорупціонери». Вугілля з ПАР було заблоковано під маркою боротьби з «корупцією».

Тепер те саме. Росія знову через Курченка вибудовує схему енергозалежності України тільки замість «антикорупціонерів», маніпулює «патріотами». При чому Кремль роззявив рот на повну, тоді Москва намагалася відкусити енергетику, а зараз схопила великий шмат економіки та фінансів. Бо нинішня блокада, це не лише блокада антрациту для ТЕЦ - це зупинка великих заводів.

Також хочу нагадати «патріотам», що це саме я вкладала безумно багато зусиль на боротьбу з великою контрабандою по лінії розмежування в 2015 році.

Це я приклалася, щоб був припинений експорт через територію України вугілля зі шахти Жданівська, що належить ДНР, і була порушена кримінальна справа. Це моїми зусиллями був звільнений Артюхов, заступник керівника СБУ, який за це відповідав.

Грішіна-Семенченка тоді і близько поряд не було.

Це завдяки в тому числі і моїм зусиллям та скандалам в цій сфері був наведений такий -сякий порядок, що фактично став перемогою України в гібридній війні. А саме: підприємства на окупованій території, були перереєстровані в Україні, податки пішли в український бюджет - 16 млрд. грн. за минулий рік. Сировина пішла в Україну, ми стали забирати багатства наших надр на окупованій території. Зарплати, працівникам тих заводів стали нараховуватися на картки, які вони отоварювали на території підконтрольній України. Це знову таки наша економіка.

До речі, я за антрацит з ПАР для державної ТЕЦ - Трипільської. Щоб державний сегмент зробити менш вразливим для шантажу, і тиску. Бо утримувати контроль над шахтами та заводами на окупованій території це важко, це перемоги на грані фолу, високий економічний ризик. Це вищій пілотаж гібридної війни.

Проте поки ми можемо ми повинні боротися - качати звідти свої ресурси - вугілля, метал, утримувати контроль над підприємствами, наповнювати держбюджет, за їх кошт озброювати армію.

І мені дивно, як такі прості речі, хтось може не розуміти. Як і зрозуміти головне: у нас не має громадянської війни. У нас війна з путінською Росією. Важка війна - гібридна. Не лише в площині збройного протистояння, а також економічній та інформаційній. Хоча, насправді, розбиратися в усіх начебто важких проблемах легко, просто треба всім дивитися з однієї точки зору - державних інтересів.