Вороненков - ланка у сценарії гібридних убивств. Версія для слідства

Убивство Вороненкова є ланкою в низці гібридних спецоперацій, які проводяться російською агентурою та їх найманцями в Україні. Загальна стратегія передбачає персональні вбивства та залякування багатьох важливих чи резонансних політичних та громадських діячів.

Іншими ланками цього сценарію є замахи на Геращенка, на Гончаренка (смерть Вороненкова підкреслює серйозність цих замахів), не виключаю, вбивство Шеремета. Суть сценарію полягає в наступному:

Агент спецслужб знаходить зацікавлену особу. Зацікавлення - від помсти, як це було у випадку з Гончаренком, до банальних грошей, як з Геращенком і, думаю, Вороненковим. Домовляється про вбивство або калічення того чи іншого діяча. Наперед дає певну суму або допомагає, наприклад, зі зброєю, і узгоджує остаточний розрахунок після виконання завдання. На цьому місія замовника може вважатися завершеною. Він може переходити до роботи над наступною жертвою і ставити завдання наступному виконавцю.

Сценарій може передбачати одночасну підготовку десятків і сотень замахів на українських діячів різними людьми і в різних місцях. При цьому якість виконавців не важлива! І це - відповідь усім, хто зловтішався, як у випадку з Геращенком, мовляв, як так, вишукані російські спецслужби, а використовують якихось зеків і звичайних роботяг. Але саме так! Наворочена російська інтелектуальна спецура наймає першого хто попадеться під руку. За згаданим випадковим принципом могли найматися вбивці Шеремета, які виявилися більш професійними.

Тип кілера - "людини з вулиці" категорично не викладається в тиражовані російським кіно та мільйонами покетбуків штампи - образи безсмертних, гранітно-суворих кілерів-суперменів з ФСБ, які завіграшки замочать будь-якого президента, а не те що... Працює принцип: головне кількість, а далі - за Гегелем-Марксом - кількість перетвориться в якість.

Ефект від такої технології однозначно виграшний для сценариста. І у разі коли кілер виконав своє завдання (ворога РФ ліквідовано), і навіть тоді, коли вбивця був викритий у процесі підготовки (це все одно спричинить додаткову недовіру і сварки між українцям).

Поясню. У випадку з Вороненковим - виконавець, колись пов'язаний з Нацгвардією, взагалі - ідеальний варіант. Два в одному. Він дозволяє, одночасно, і діло зробити, і Нацгвардію дискредитувати.

А уявіть собі, що, наприклад, українські силовики з Нацполіції чи СБУ викрили б цього вбивцю напередодні. З усіма відео та аудіо доказами. Гарантовано, ми традиційно наслухалися б "експертних" версій про фальсифікаторів-силовиків, безліч іронічних коментарів про симуляцію і боротьбу з вітряками, почули б про "смішне і погано зрежисоване кіно". Дехто з громадськості, з тієї ж причини (бо популярний штамп - погані силовики), кинулася б захищати мужнього захисника країни і героя АТО - нацгвардійця, що страждає від свавілля влади. Чи не так?

Знайти неврівноважених збоченців з комплексами месій не є складним завданням у нинішній стимульованій і підтримуваній ворогом атмосфері. Коли нагнітається взаємна ненависть, дискредитується політична та державна діяльність, формується низка образів "внутрішніх ворогів", робляться спроби радикалізувати та мілітаризувати методи політичної боротьби... Цим щедро користуються ворожі агенти.

Що робити? Громадянам - бути раціональними, не поспішати волати про брехню та зраду в залежності від емоційних симпатій та антипатій. Вчитися відрізняти ворога від друга.

Силовикам - робити свою справу і захищати країну та рятувати людей без огляду на маніпулятивні спекуляції і звинувачення. Виходити з реальних усвідомлених загроз, а не з легковажних, заспокійливих, часто популістично-політизованих висновків "для масового споживача".

Усім разом - не допустити, щоб на вільній території України, зловживаючи нашою відкритістю, демократичністю і свободою, користуючись нашими конфліктами, сварками та відсутністю єдності, без проблем з'являлися, знаходили сприятливе для себе середовище і чинили злочини ворожі агенти.