Батьківщина УПА перетворюється в музей під відкритим небом
В урочищі Вовчак Турійського району Волині, де 14 жовтня 1942 року зродилась Українська Повстанська Армія, розпочалася друга черга відновлювальних робіт. Її першим практичним результатом стало перевезення до Вовчака історичної хати-садиби часів Другої Світової війни, що вціліла на одному з хуторів поблизу батьківщини УПА. Раніше в урочищі були відновлені упівські оборонні укріплення, траншеї, бліндажі й криївки тих часів, споруджено храм Усіх святих землі Української…
Про героїку Вовчака можна говорити чимало, але залишу це історикам-практикам. Особисто для мене показовим (особливо в контексті дискусій щодо блокади «торгівлі на крові» з російськими окупантами), є той історичний факт, що під час Другої Світової «лісові хлопці» з Вовчака за одну ніч розібрали декілька кілометрів залізничної колії, що пролягала неподалік від урочища, німці довгий час не могли налагодити тут пряме залізничне сполучення.
Прикметно, що гітлерівцям жодного разу не вдалося звоювати Вовчак, де дислокувалась велика повстанська база УПА «Січ». Німецька, польська, а згодом і совєцька розвідка, звісно, знали про Вовчак. Було декілька спроб його знищити, зокрема й з німецького боку. Під час однієї такої спроби Служба безпеки УПА відвела ворога аж у сусідній район. В інших - ворожа техніка не могла підійти на потрібну відстань, нечисельні дороги та стежки поміж болотами повстанці надійно замінували, до того ж, упівцям активно допомагало місцеве населення, яке добре знало тутешні ліси. Знищення бази відбулося вже тоді, коли Вовчак ослабнув: фронт пішов на Захід, а значна частина упівців відійшла в Карпати...
Ідея відновлення Вовчака належить моїм побратимам зі «Свободи», котрим виявилося замало надмогильних і пам'ятних знаків, що постали на Вовчаку на зорі української Незалежності. Щороку відвідуючи Вовчак під час поминальних заходів, ми мріяли про відкриття тут власного музею під відкритим небом, створення бази для патріотичного виховання й вишколу майбутніх воїнів і патріотів. Зробити це вирішили ще років десять тому, але спершу довелося долали шалений спротив влади Януковича, потім - байдужість тих, хто зрадив Майдан і знову привів до влади Януковича… Справжнє відродження Вовчака вдалося розпочати лише після появи першої фракції націоналістів у Волинській обласній раді та Революції гідності.
Я родом з тих країв, тому ревно cприймаю все, що пов'язане з Вовчаком. Власноруч будував тут перші сходинки у перший оборонний рів, укріплював стіни траншеї, кулеметне гніздо... Та це не йде в жодне порівняння з тим, що зробив для відновлення Вовчака керівник і натхненник цих робіт, лісівник-професіонал Василь Мазурик. Його заслуга тут - безперечно, найбільша. Будучи головою Турійської «Свободи», Василь Мазурик зумів мобілізувати для доброї справи всю патріотичну громадськість району, весь місцевий бомонд. Відновлення Вовчака для нього, схоже, стає головною справою всього його подальшого життя.
«Очевидно, що починати будь-яку роботу в урочищі було непросто. На щастя, збереглася довга лінія оборони села з проїжджого боку - суцільна смуга шанців та окопів. Власне, її й вдалося відновити - приблизно 200 метрів завдовжки. Окрім того, відновили дві криївки: одну на зразок бліндажу, щоб показати, як жив особовий склад, а друга стала музеєм-криївкою. У селі, де розміщувався штаб, шпиталь, господарські приміщення, було замало місця. Понад 20 споруд постанці побудували самі - для особового складу, зброярні тощо. Це були такі собі напівхліви, напівземлянки - досить практичні та довговічні, що їх можна було збудувати з найменшими витратами. Тому одну з криївок ми зробили саме такого зразка. Хоча тут були й криївки, з яких повстанці оборонялися - з бійницями. З часом ми їх теж відновимо», - розповідає комендант історико-культурного комплексу «Вовчак. Волинська Січ» Василь Мазурик.
Створюючи на Вовчаку музей-криївку, мої земляки не вельми переймалися тим, якими експонатами її наповнити. Виявляється, майже все, що тут є - викопане на Вовчаку під час робіт. Як стверджує Василь Мазурик, вони просто копали по лінії окопів, назбирували багато гільз, речі домашнього вжитку. Нічого не викидали, навіть якщо це були елементи черепкового посуду. Хоча місцеві мешканці, спостерігаючи за ходом відновлювальних робіт, теж не залишалися байдужими. Кулемет Дегтярьова, який, звісно, не підлягає відновленню, презентувала на Вовчак жінка з сусіднього села. Бабуся ним підпирала двері в хату, щоб коти не відкривали, а коли дізналася, яку велику справу тут роблять, віддала його в музей. Казала, що він брав безпосередню участь у подіях минулої війни…
Результатом кількарічних зусиль стало відкриття минулого року першої черги історико-культурного комплексу «Вовчак. Волинська Січ». Знаковою подією стало спорудження і освячення на Вовчаку Храму всіх святих землі Української, що відбулося 28 серпня 2016 року. Минулоріч на Вовчаку вже відбувались перші молодіжні та вишкольні таборування, культурно-масові заходи, пройшов загальнообласний фестиваль повстанської пісні…
Цими днями маємо перший результат початку другої черги відновлення Вовчака. Нарешті доправили з побратимами в урочище історичну хату-садибу, перевезену по Другій Світовій війні з хутора під Вовчаком до сусіднього села Ревушки. Для її транспортування потужностей одного «кіровця» виявилось замало, на підступах до урочища довелося на тиждень відкладати транспортування й домовлятися про два трактори одночасно.
Хата-садиба тепер зайняла своє почесне місце поруч із Храмом усіх святих землі Української. Залишається відновити їй автентичний дах (зі снопів соломи й очерету), відновити піч, плиту, відтворити внутрішню обстановку. Тут можна буде розмістити значну частину музейних експонатів, які вже не всі вміщаються в існуючому тут музеї-криївці.
Компанію цій хатині в майбутньому музеї під відкритим небом складуть ще як мінімум дві садиби, одна з яких - із самого села Вовчак, знищеного по війні енкаведистами. Вороги намагалися стерти з лиця землі не лише село, біля якого зродилась УПА, а й пам'ять людську. Але завдяки нащадкам вояків УПА ця пам'ять оживає, а її матеріальні свідчення повертаються на свої історичні місця.
Щоправда, цей безцінний музейний експонат, як наголошує Василь Мазурик, вже неможливо перевезти сюди в не розібраному вигляді. Віднайдену й збережену (як виявилось, для музею) автентичну хату з Вовчака доведеться розібрати, перебрати й заново від реставрувати, замінивши її окремі фрагменти. Одного літа для цього може виявитися замало…
