Світло в кінці тунелю

Вже декілька днів жителі столиці спостерігають зовсім не передсвяткове дійство: перед будівлею Київської облдержадміністрації масово протестують автомобільні перевізники.

До них вже приєднались і громадські організації, і дехто з активістів та громадян.

Цей бунт, на мій погляд, за своїми масштабами навряд чи "тягне" на вимогу про відставку чиновника (учасники акції вимагають звільнити голову ОДА - ред..). Однак підстав для невдоволення і у перевізників, і у громадян - більш ніж достатньо.

Наразі вимога бунтарів: міністерство інфраструктури має врешті втілити в життя обіцяну колись "революцію у пасажирських перевезеннях" та виконати задекларовані стратегічні реформи - ті, що дозволять отримати доступний, комфортний, безпечний та якісний автомобільний пасажирський транспорт. Такий, за який не соромно перед українськими пасажирами й перед Європою.

Перевізників обурює відсутність будь-яких змін на краще в галузі: непрозорий метод проведення конкурсів на маршрути, нецивілізована конкуренція. Пасажири, в свою чергу, невдоволені низьким рівнем якості перевезень з достатньо високою платою за проїзд.

Врешті, суспільство втомилося від неконтрольованого потужного ринку пасажирських перевезень, на якому реформи все ніяк не почнуться. Постає питання: чому?

Очевидно, що в державі повинні працювати чіткі і зрозумілі умови допуску до ринку автомобільних перевезень з метою покращення правового регулювання, лібералізації ринку. Що кінець кінцем знищить корупційну складову, дозволить підвищити комфорт та безпеку та зацікавить бізнесм працювати легально. Упереджуючи можливі запитання, підкреслю: це не означає, що скасовуються державний нагляд та контроль за ринком. Нормативні новації повинні ретельно готуватися за принципом: сім разів відміряй - один раз відріж.

Необхідно змінити підхід щодо допуску до ринку автомобільних перевізників, як це передбачено Регламентом ЄС № 1071, зобов язання по імплементації якого Україна повинна виконати згідно із Угодою про асоціацію з ЄС.

Слід нагадати, що пріоритетом в європейських нормах є мінімізація ризиків на дорозі, забезпечення комфортного та безпечного перевезення, впровадження принципів сталої активної та пасивної безпеки.

Тож, в Україні мають бути розроблені і прийняті законодавчі ініціативи, які забезпечать рівноправний доступ до ринку автомобільних перевезень. Згодом це дозволить ліквідувати сумнівні непрозорі моделі регулювання ринку, які маємо сьогодні.

Новий підхід рівноправного допуску на ринок передбачає не тільки нові вимоги до перевізників (добра репутація, професійна компетентність, фінансова спроможність), але і створення Єдиного Реєстру перевізників та публічної маршрутної сітки.

В то же час наші рухи до світлого європейського майбутнього часто так і залишаються декларацією.

Так, задекларовані напрями розвитку автомобільного транспорту, що передбачені Транспортною стратегією України до 2020 року, не виконуються.

Передбачена нею Державна цільова економічна програми розвитку автомобільного транспорту, яка мала би забезпечити оновлення рухомого складу та оптимізацію його структури згідно із строком експлуатації, призначенням, пасажиромісткістю, пристосованістю для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями., - так і не була затверджена.

У 2011 році Урядом було схвалено Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року, а Мінінфраструктури було доручено розробити та подати на затвердження Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року. И час давно сплинув, але й донині важливої для автомобільної галузі програми розвитку автомобільного транспорту не має.

Майже 70 % рухомого складу пасажирського автотранспорту в Україні є технічно або морально застарілими. 50% автобусів експлуатуються понад 10 років. Ще цифра: більше 25% (біля 25 000 автобусів) є переобладнаними з вантажних автомобілів.

І якщо в Європі в пасажирському транспорті домінує транспорт великої пасажироміськості, то по наших дорогах бігає лише 2-3% від тої кількості великих автобусів, яка фактично необхідна.

Левову частину пасажирів перевозять малі та середні автобуси, які не відповідають європейським нормам ані по рівню комфорту, ані по рівню безпеки.

Очевидно, що такий парк не забезпечує ні якість, ні комфортність ні безпеку автомобільного транспорту, - тобто ті умови - встановлення та контроль за дотриманням яких є функцією уповноважених державою органів.

На виконання цих завдань Міністерством інфраструктури розроблений проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту з метою приведення їх у відповідність з актами Європейського Союзу" (реєстр. № 3713 від 24.12.2015, а потім реєстр. № 4683 від 17.05.2016 р.). Втім, за рішенням парламенту його повернуто на доопрацювання. Як суперечливий та недосконалий.

Комітет з питань транспорту висловив ряд істотних зауважень щодо доопрацювання певних норм законопроекту, в тому числі норм, спрямованих на зміну умов доступу до ринку автомобільних перевезень та інших, що забезпечить їх дієвість та відповідатиме європейській практиці.

В цілому Комітет підтримує задекларовані норми Мінінфраструктури. Тепер головне завдання для суб'єкта законодавчої ініціативи - доопрацювати законопроекти і подати до парламенту.

Отже, реформи в транспортній галузі можуть відбутись якнайшвидше лише за однієї умови: злагодженої на тісної співпраці обох гілок влади - як законодавчої, так і виконавчої, а також - учасників самого ринку перевезень. Тільки спільними зусиллями зможемо зрушити з місця та й побачити те саме європейське світло в кінці тунелю.