Портрет Президента
«Ні корови ні свині тілько Лєнін на стіні» - казали українські селяни після перших відчутних досягнень більшовицької політики .
Звідки в українських селян на стіні взявся Лєнін ясне діло - здебільшого це було хоч якоюсь страховкою від швидкого розстрілу чи заслання.
Але звідки це раболєпіє в сучасних чиновників? Немає ніякого закону, що зобовязує тримати в кабінеті портрет президента, прем'єра, чи їхньої кухарки. Однак я не бачила жодного кабінету чиновника, де б не висіла ікона сучасного вождя. Розмір зображення, епічність масштабу і жанру пропорційна масштабу самого чиновника. В зам зава якогось провінційного департаменту - це буде фотокопія з кіоску за три копійки. В міністра висітиме метровий, добротний вождь, в такій же грандіозній золоченій рамі. Вождь пильним оком спостерігає за всім шо відбувається в кабінеті Петровича всю каденцію, себто років п'ять. Потім приходить робочий, стає на табуретку, без особливих почестей вождя знімає і несе в якийсь муніципальний підвал.
Себто в кожному адмін. будинку певне є склад Відставних Портретів. Декотрим з них іноді щастить - їх за яких кілька років протирають і вкотре виносять на білий світ - мовчазним суровим поглядом знову надавати авторитетності кабінетам і їх жителям.
Північні корейці плачуть над портретами своїх вождів. Комуністи цілують портрет Сталіна в ордена на бюсті. Імперці трепетно колєнопрєклоняються перед Миколою Романовим. А нашим він для більш утилітарних потреб.
-Нашо вам зображення президента в кабінеті? -спитала я якось в одного чиновника
-Ну…- чиновник спантеличено подивився на портрет, потім на мене і знову на президента. Ще з хвильку помявся, затим запобігливо посміхнувся -
- Ну, наверное, думать помогает…
- Він сам не думає, як він вам може помогати? Зніміть, не плазуйте.
Мені цікаво зрозуміти звідки пішла ця традиція - чи була, наприклад, в первісному суспільстві мода малювати в печері силует вожака. І звідки зрештою все це чучхе зараз тут, в 21 столітті, коли навколо дрони, електрокари і онлайн освіта.
Чому тоді в них не стоять портрети Нігояна, першого вбитого на Майдані за нашу свободу? Чому нема портретів тих, котрі заживо згоріли в боях з російськими окупантами?
Були колись в 90-ті картинки які переливались і змінювали зображення в залежності від кута зору. Портрет Януковича переливається в інші портрети.
Не міняються тільки чиновники під портретами.
P.S. Якось в кабінеті одного міністра битих півтори години розказувала йому яка жесть і хаос відбувається в нього в одній окремій галузі. Він кивав. В кінці подякував. Потис руку, пообіцяв шось там вирішити. Ну класика жанру одним словом.
Тут би й мені подякувати і піти, але я не вспокоювалась - так хто все ж таки винен в тому шо відбувається, ви розумієте що хтось має нести за це відповідальність? Міністр зітхнув, поправив пухлою долонькою зачіску і мовчки вказав за спину.
Над ним висів розкішний за масштабом епічності портрет президента.
важнейшего фактора благополучия чиновника,
который руководствуется в своей работе не Конституцией,
не благом народа, его содержащего,
а приказами начальника.
Вы, очевидно, никогда не выпивали с чиновниками из какого-нибудь министерства. Тогда бы знали, что их мама-папа были начальниками отделов в этом же или соседнем министерстве, а деды-бабки работали завскладами в армии или НКВД. Эта "элита" как вылезла на нашу шею в 1920-х на штыках армии Муравьева, так и сидит до сих пор.
Посмотрела канадский фильм про Голодомор, заинтересовалась, насколько он историчен. Погуглила. Оказывается, расстрелянное "украинское возрождение" - глава украинской ячейки компартии и главный украинский поэт - были соответственно русским и евреем, которые перестарались в предыдущей политике "поверхностной украинизации". Украинцев - настоящих, генетически полноценных украинцев, т.е. с украинским воспитанием, которых в детстве мама учила в хате убираться, а не сраки начальства вылизывать - таких в Мордовии в чиновники и просто к известности не допускали. А теперь созданная система поддерживает сама себя. Без мордовского мышления - "это же Начальник, как Вы в его присутствии в свой законный обеденный перерыв яблоко надкусить посмели!" - человек среди постмордовских чиновников становится стопроцентным изгоем и первым кандидатом на вылет. Обычно говорят, что чиновники не работают. Да Вы себе не представляете, сколько они терпят от своего начальства, как инсульты зарабатывают на работе без сна и отдыха, только бы начальничку лучше воровалось. С чиновниками же обращаются так же, как и с Вами, только те ещё ближе и безропотней. Но за престижную работу и свою копейку - всё стерпят, любую пытку и унижение. Кто большее терпило, тот ещё и наверх выбьется, в ранги повыше.
Как была у нас Мордовия, так и есть. Просто никто и не собирался это менять.
жополизовлизоблюдов, а из-за того, что это тешит надутое эго очередного дракона