Ветеранський бізнес – погляд з середини
Майдан, війна, два роки громадської діяльності у підтримці ветеранів АТО, в тому числі і допомога у започаткуванні бізнесу та працевлаштуванні. І у січні 2017-го започаткування вже власної справи. Тут і почало виникати усвідомлення іншого світу.
Чи реабілітує бійців започаткування бізнесу?
Так! Реабілітує! Але аж ніяк не поява грошей. Реабілітацією є сам процес досягнення своєї мети. Він просто позбавляє від зайвих думок. Ти вже не думаєш про те, що тебе хтось там недооцінив, або щось там у світі не справедливо. На це просто немає часу. Щодня голова забита порблемами - рекламу дати, до клієнта збігати, документ встигнути написати, офіс знайти, звіти в податкову здати і таке інше. Тож, реабілітує саме ця метушня, яка відволікає ветерана від думок, що часто призводять до психічних розладів.
І ця реабілітація виглядає однаково, як в процесі започаткування власної справи, так і пошуку роботи.
Та ветеранський бізнес має свої відмінності.
Цивільним не всім вдається започаткувати справу, а тим хто пройшов війну, це ще важче.
Ветерани - окрема категорія. В їх голові перевернуті поняття головного і другорядного. Вони багато уваги приділяють питанням політики і світової кризи, роздумують про ризики третьої світової, курсу долара, приходу Трампа. Їм здається, що ці проблеми головні, а бізнес, робота - це все другорядне, несуттєве, якась метушня цивільних, які не усвідомлюють світових загроз.
Ще однією проблемою бійців є постійне очікування, що тобі хтось допоможе. Так вони звикають на війні, де не потрібно думати, звідки з'являється тушонка, форма і патрони, це обов'язок держави - забезпечувати, а їх обов'язок - стріляти у ворога. Вони повертаються і підсвідомо чекають того ж самого: якщо я хочу кав'ярню, то маю лише торгувати кавою, а хтось мені має дати саме приміщення, гроші, інвесторів, бухгалтера, дозвільні документи. Ось цього невідомого "когось" вони і чекають. Чекають, коли їх "хтось" приведе до інвестора, до якого вони прийдуть не з бізнес-планом, а з сухою ідеєю, яку йому усно розкажуть, бо навіть бізнес-план має написати все той самий "хтось". І так далі. Та кав'ярні ветеранів з'являються лише у тих, хто не чекав, а все робив сам.
На власному досвіді я переконався, що найважчим етапом повернення до мирного життя є примусити себе вигнати з голови ці "глобальні, світові" проблеми. Як важко мені було писати перший позов. Здавалось, що я займаюсь чимось абсолютно непотрібним. Навіть усвідомлення, що у клієнта проблема і він мені довірився, на початку не рятувала. А врятувала робота. Просто примушуючи себе виконувати її, поступово почали зникати ті думки, і робота почала поглащати.
Десь у лютому я спробував поєднати адвокатуру та громадську діяльність, і, врешті, зруйнувалось і те і інше. Я зрозумів, що для старту бізнесу в голові не має бути нічого зайвого, окрім бізнесу, мета має бути тільки одна. В фейсбуці люди просили прокоментувати політичні події, журналісти кликали на ефіри, та я відмовлявся. Я просто заборонив собі думати про політику. Розумів, що тимчасово і коли адвокатське бюро стане на ноги, тоді вже можна буде якось суміщати. А зараз Старт, і тут тільки бізнес і нічого іншого. Я примушував себе працювати. Щодня робив план дій на день, що завгодно, але щоб в голові була лише справа. І не помилився - бізнес пішов.
Вкрай важливими є й перші результати. Складно сказати, чи пішла б діяльність, якби вже на другий тиждень пошуку у мене не з'явився б перший клієнт, який сплатив гонорар. Це наче перемога в бою, яка окрилює і дає усвідомлення шансу перемогти і у війні. Тому і бізнес ветеранів має бути розрахований так, щоб вже з перших днів, хоча б в дрібницях, але приносив перші результати.
Що ж стосується самого ветеранського бізнесу. Його особливість в єдності. На сайтах є розділи "бізнес ветеранів", як от у Ветерано Піца або у наших адвокатів Києва. В цих розділах можна дізнатись про компанії, засновані ветеранами АТО. Є навіть проект Ветерано Сервіс - окремий ресурс, присвячений бізнесу ветеранів. Навіть сайт мені писали ветерани-айтішники. АТОшники-підприємці спілкуються, підтримують один одного, знають про спільні проекти. Другою особливістю є прагнення, щоб і в інших хлопців вийшло. В цьому бізнесі все навпаки і, якщо твій вчорашній працівник сьогодні вирішив започаткувати власну справу, за це його не карають, а, навпаки, всіляко підтримують, навіть, якщо він уведе в тебе частину клієнтів. Бо сама сутність ветеранського бізнесу більше соціальна, ніж комерційна - допомогти започаткувати власну справу якомога більшій кількості ветеранів. Тут на кожного працівника дивишся, як на учня, якого потрібно навчити цій справі і підштовхнути до готовності стрибнути у власний політ.
Ще однією відмінною ознакою ветеранського бізнесу є легальність його роботи. Всі компанії працюють виключно в білу, без приховування готівки, схем оптимізації податків та інших, звичних українському бізнесу, явищ. В адвокатурі це особливо важко було запустити. Ринок, в більшості, захований за готівковим розрахунком, де в договорі пишеться 3 тисячі гривень, а дві тисячі доларів передаються в руки. Коли я поставив правило - весь гонорар в договір, а розрахунок тільки безготівковий, в першу чергу, здивувались колеги-адвокати, навіть перепитували, шукали якесь підводне каміння, про яке я, мабуть, не договорюю, з округлими очима дивились на мої договори з клієнтами, де зазначена вся сума гонорару, і повторно перепитували, чи реально ті гроші прямо на рахунок платять? А ось клієнтам підхід сподобався, бо дає гарантії. Працювати з повною сплатою всіх податків і не жалітись, а навіть пишатись легальністю доходів, стало ще однією соціальною місією ветеранського бізнесу - показувати приклад іншим підприємцям свого ринку.
Та головною особливістю цього бізнесу, врешті, залишається реабілітація. Ще будучи головою ветеранської організації, я не раз намагався переконати крупні компанії замовляти послуги у бізнеса ветеранів. Замовляєте в офіс піцу? Замовте в Ветерано-Піца. Замовляєте питну воду? Є і така ветеранська компанія. Потрібний юрист? Пошукайте юристів- АТОшників. Та потім я сам відмовився від цієї ідеї. Бо вона так само з категорії "когось", хто має допомогти. Ні! Цей шлях ветеран має пройти самостійно, подолавши всі труднощі. Тільки тоді реабілітація відбудеться. Тільки тоді, коли ветеран усвідомить, що йому ніхто нічого не винний, і все в його руках.
