"Війна очима піхоти: або ми повернемо Донбас, або України не існуватиме"
Роман на війні з листопада 2014 року. В нього була перерва протягом минулого року, але вважає, поки в країні війна триває - потрібно воювати і захищати.
У 2014 він був командиром роти. Зараз - командир взводу. Він змінив бригаду. Але повернувся на ту ділянку фронту, яку знає вже напам'ять. Роман хотів служити, щоправда, звикати складно до того, що війна 2016-2017 років надто відрізняється від війни 2014-2015 років.
"Ще в 2015 сєпари нас боялися. Дуже боялися. Тоді на свій страх і ризик командир роти сам приймав рішення, ходив у розвідку. Зараз за таке можна добряче отримати…", - обурюється хлопець.
- Більше стало несправедливого в армії?
- От, нещодавно хлопець спалив сєпарам КрАЗ. Вони нахабно виїхали і навпроти нашої позиції почали копати свої окопи. Подали на штаб, штаб доклав на сектор, а сектор сказав, що в нього загорілась проводка, і по ньому ніхто не стріляв. Справа навіть не у грошах, які обіцяють, а морально. Солдат старався, ризикував життям, вилазив на пагорб… А це ніяк не відзначається. Заминається.
В листопаді і грудні 2016, під Новотроїцьким, хлопці з моєї роти підбили дві сєпарські БМП. Якби вони тоді в фейсбуці не роздули те, що отримали від комбата, комбрига, начальника сектора по шапці, нічого не було б. Але вони добилися свого - за дві «бехи» виплатили гроші. Президент дзвонив… В 14-15-му ніхто не парився за гроші. Всі знали, що ми воюємо, знищуємо ворога.
- Якби зараз дозволили ЗСУ наступати, ви б впоралися?
- Боротися за посадки немає змісту. Якщо йти вперед, то йти всією бригадою і реально відрізати повністю Докучаєвськ. Це, якщо говорити саме за цю ділянку фронту. Ми його практично у кільце брали в листопаді-грудні 2015. Могли забрати без пострілів. Зараз потрібно забирати Петрівське, Роздольне, Докучаєвськ. А відбивати одну Вікторівку чи одне Петрівське - немає змісту. Якщо йти в наступ, потрібно по всьому фронту і відрізати весь цей шматок, який веде до Маріуполя і вирівнювати повністю, до кордону. В інакшому випадку, рипатися по кілометру немає змісту. Тим більше, тут лінія оборони у сєпарів нефігова.
- Укріпилися добре?
- Пам'ятаю, в 2015-му 72-га тут шість годин колотилися в районі Новоласпи, Білокам'янки. Білокам'янка - це взводний опорний пункт. Вісім машин «Граду» ми вложити в той ВОП і їх не викурили звідти. Закопані руками. Ці позиції були переді мною. Вони не використовували ні екскаваторів, нічого - руками. Коли ми тільки заїхали туди, навпроти нас стояли шахтарі перелякані. Вони визирали з-за хати, між нами відстань у 50 метрів була, боялися нас і не рухали. І ми їх не чіпали, бо вони ідіоти. Потім прислали підрозділ «Вікінг» і ми зрозуміли, що лафа закінчилась. Вони до липня закопалися так, що не боялися нічого. А по «мінську», Новоласпа, Білокам'янка, Докучаєвськ, все, по Кальміус - наше. Коли влітку був наступ, Новоласпа здалась через кілька хвилин бою. А в Білокам'янці звірський командир був, якого не брали «Гради». Звідти летіли ПТУРи, РПГ, СПГ, БМП. Ми по ним «Градами» лупили, а їм хоч би що. Коли вони забирали своїх 200-их, я з їхнім командиром спілкувався - в нього просто не було вибору. Він колишній КДБшнік, і йому дали лише два варіанта - сідати на зону або йти сюди. На війну, за сєпарів.
- А тебе щось ображає в армії, окрім того, що не дозволяють повноцінно воювати?
- Знаєш, що ображає? Дивися, от є День зв'язківців, День десантника, День ракетних військ, ПВО є…Третій рік піхота у бліндажах живе!..
- Так, піхоту на День сухопутних військ вітають.
- В День сухопутних військ вітають всіх… і танкістів, наприклад. Хоча, День танкіста є окремо. Зараз, по-суті, одна піхота на собі все це і тримає. У десантників і інших підрозділів - інші задачі. Вони хоч і сидять зараз на рівні з піхотою, але вони не для того, щоб гинути отут в окопах. Це зовсім інші рода військ. Вони не повинні тут сидіти, їх цьому і не вчать. Ну, а піхота наступати не повинна, врешті-решт. Це другий ешелон. Вона повинна пересуватися за дєсантурой, за спецпідрозділами. Якби в 2014 пішли частини, які мали йти в наступ, а піхота за ними підходила, нас би так далеко не відкинули. Ніхто закріпитися не міг.
- Як вважаєш, скільки в нас варіантів завершення цієї війни?
- У нас один варіант - повернути Донбас. Або України не існуватиме взагалі.
- Ще можуть заморозити конфлікт…
- Ну і який зміст з нього? Росіянам жодного, і нам. Якщо конфлікт заморозити, все одно вони своїх людей нам у владу не посадять. Їм потрібно як-небудь розвернути, щоб мати змогу посадити своїх людей нам до влади. Бо який зміст їм тоді взагалі з цього Донбасу?
- А який зміст збереження цієї країни, якщо після всього, що відбулося і відбувається, у нашій владі будуть росіяни?
- Жодного. Але це залежить від людей. В нас самі люди винні у тому, що відбувається в країні. Всі дозволяли все робить. Всі все бачили - хто що робить і попускали. Війна закінчиться, в будь-якому випадку, кровопролиттям. Їх звідси вигнати просто так не вийде. Артилерію можуть і не використовувати, але зачистки проводитимуться обов'язково. Можливо, колись ЗСУ зберуться і підуть в наступ.
На цій ноті - обурення і сподівання на правильні дії від керівництва - за нами заїхав комбат, і ми з Романом попрощалися.
Він правий, у нас немає іншого варіанту, як перемогти. Саме у НАС всіх, а не лише хлопців на передовій. Бо вони воюють, стримують, відбивають, а ми підтримуємо: https://goo.gl/p7F4QZ.
Фото: Максим Лєвін
