Настройщик інструменту

Травнева спека у червоних окопах Світлодарської дуги переноситься по-особливому. Оббігавши позиції від "Акваріуму" до "Черепахи", "Люстри" та "Ведмедя", до кінця дня можна вижимати від поту важкі британські броніки.

Вийшовши з зони видимості противника, видихаємо. Десь метрів 1 00 назад і 6 місяців тому, саме тут нас взяли "у виделку" 80-ті міномети. Сьогодні все обійшлося. Десь високо в небі співають жайворонки, полуденна спека розбавляється свіжим подихом вже вечірнього вітру. І раптом десь збоку і ззаду, зненацька небезпечно, як все на війні: "Вжииик-вжиик, вжииик-вжиик!" Звук дуже різкий, але чистий.

Символізм побаченого вражав неймовірно. Переді мною - справжній запорізький козак-характерник, вибілений степовими вітрами, просякнутий прогірклим запахом полині. Часи минають, змінюється озброєння, спосіб ведення війни, але сутність бойового духу - незмінна. Сокира - прадавній символ боротьби українського народу за свою свободу.

"Вжииик-вжиик, вжииик-вжиик" - відточується український бойовий дух.