Не про Зорро: популярні схеми паразитування на держзакупівлях

Сьогодні розпочався відлік другого року з моменту запуску електронної системи держзакупівель. Точніше, запуск стався 1 квітня 2016, а ось з 1 серпня того ж року використання майданчика Prozorro стало обов'язковим для всіх без винятку державних структур. Справедливо визнати, що ця система стала одним з кращих антикорупційних рішень на той час. І спочатку її старт посіяв паніку в лавах чиновників. Однак, покористувавшись Prozorro протягом пари місяців, вони знайшли способи купувати не найдешевше або навіть не найякісніше, а те, за що можна отримати відкат. Досліджуючи тему, я вивчив матеріали з відкритих джерел і зібрав основні способи маніпуляцій на електронних аукціонах, укладені в сім основних схем та оприлюднив їх два тижні тому. Пізніше, коли публічно проявилися факти прямої участі Антимонопольного комітету в монополізації ринку, я додав до матеріалу восьму схему, відому в колах бізнесу здавна. Розуміння схем має, відповідно до мого задуму, знайти рішення системної проблеми: процвітання корупційних схем в держзакупівлях.

СХЕМА 1: «НЕВИДИМКА»

Тендер ховають таким чином, щоб потенційні учасники не змогли його знайти, а «довірені» постачальники, звичайно ж, про все дізналися вчасно. Крім того, назва і опис тендера пишеться настільки туманно, що розібратися в ньому можуть лише "свої люди".

Найбільш гучний кейс - закупівля швабр в Київському міському клінічному онкологічному центрі. В даному випадку чиновник держструктури прописав умови таким чином, що інші учасники просто не зрозуміли про що йде мова. У тендері було сказано, що предметом закупівлі є не швабри, а "пристрій з утримувачем та насадкою". Пропозицію подав тільки один учасник, і 50 швабр держава купила за 123 000 грн. Це означає, що одна швабра обійшлася в 2460 грн, при реальному завищенні ринкових цін приблизно на 50%.

Дивує факт того, що посилання на аналітичний матеріал по цій закупівлі видалено з головного сайту ГО Трансперенсі Інтернешнл Україна і переміщено до архіву, подалі від прискіпливих громадян та організацій, які відстежують ефективність Prozorro.

До імпровізацій в рамках цієї схеми можна віднести також такі трюки: назву тендеру навмисно пишуть з «помилками», надають нечитабельну тендерну документацію.

30 липня Деніс Бігус оприлюднив свіжий кейс паразитування на держзакупівлях в Укрзалізниці саме по цій схемі. 


Історія така. Укрзалізниця оголосила тендер на "гуму", і в останній момент виправила оголошення, додавши абстрактні "залізні вироби", маючи на увазі конкретні клеми. У підсумку виграло підприємство "славнозвісних" братів Дубневичів (монополістів ринку). А спеціально під них держпідприємство занизило технічні вимоги до продукції, що створило потенційні загрози всім пасажирам залізничного транспорту.

СХЕМА 2: «ПІДСАДНА КАЧКА»

2, 3 (або більше) компанії, контрольовані одними і тими ж особами, імітують торги, зупиняючись на комфортній сумі. Або ж, в аукціонах, в ролі учасника виступає пов'язана особа (родич або підлеглий) чи дилери одного і того ж виробника.

Живі приклади. Кременчуцьким Комунальним підприємством «Теплоенерго» за підсумками торгів ProZorro було акцептовано пропозицію на закупівлю екскаватора. Вартість товару склала 1 800 000,00 грн, в той же час, як альтернативи на ринку коштують близько 1 млн. Грн. Торгувалися між собою два підприємства, які продають екскаватори однієї і тієї ж марки. І, хоча #перемога вилилася в 60 000 грн, відображених в публічних звітах Прозорро , реальний збиток державі склав понад 700 000 грн.

Ще один казус в схемі «підсадних качок», стався в іншому модулі сімейства Прозорро - prozorro.sale. На цій платформі проводиться «пілотування» проекту благодійних аукціонів. Замовниками і платниками «пілота» виступили Giz Office і Western NIS Enterprise Fund , а виконавцем - TIU (Трансперенсі Інтернешнл Україна). Команда Прозорро спільно з благодійним фондом імені СВ. Луки (Войно-Яценецкого) повинна була через інформаційні канали залучити до аукціонів цільову аудиторію - фізосіб, які жертвують на закупівлю апарату штучної вентиляції легенів для дитячої реанімації. І, як не дивно, такою фізособою виявився сам член правління Трансперенсі Інтернешнл Україна - Томаш Фіала.

Підтвердженням того, що цю криву доріжку до незаконного збагачення протоптали не лише шахраї, але й дехто з держслужбовців, які впроваджують прозорро.продажі, є свіжий кейс покупки самого у себе мільярдного боргу. За безцінь. Через Прозорро. Головним героєм цієї історії став Таріел Васадзе. Той самий, якому "вдячні" водії, що їздять на польських номерах та переплачують мито за потримані авта. Через аукціон Прозорро Васадзе викупив право вимоги боргу майже на 848.1 млн гривень, сплативши 244 млн. Брав кредит на 120 млн. долл. Віддасть 10 млн. долл.

Ви відчуваєте різницю між "плюс 10" та "мінус 110"? Мільйонів. Доларів.

Проектний офіс прозорро.продажі також відчуває. Тому "Плюс 10", які отримав ФГВФО, відображені у публічному звіті Prozorro, від 20 липня, під гучним заголовком "Дохід для держави через систему ProZorro.sale перевищив 2 млрд грн".

А "мінус 110", тобто збиток, нанесений державі від оборудки, проектна команда прозорро.продажі не помітить. Ніколи. Адже в схему зашиті і штучне знецінення активів при їх "незалежній" оцінці, і демпінгування з боку організатора - ФГВФО (нагадаю, що ФГВФО - офіційний співорганізатор пілотного проекту прозорро.продажі). ФГВФО чотири рази виставляв цей лот, і щоразу понижував мінімальну ставку, аж допоки "подарунок" покупцям не склав 100 млн. грн.

Вперше (03.05.2017) лот (актив вартістю 848.1 млн гривень) виставлено за стартовою ціною 344 655 324,00 грн.
Вдруге (30.05.2017) - за стартовою ціною 310 189 792 грн.
Втретє (5.06.2017) - за 275 724 259 грн.
Вчетверте (03.07.2017) - за стартовою ціною 241 258 727 грн.

Легко уявити, до якої суми екстраполювалася би стартова ціна в десятому колі, якби не рішення Васадзе про викуп власного боргу саме на цьому етапі. А тим, хто все ж не здогадується, до чого все йде і в яких масштабах відбувається, варто згадати сюжет про Кємську волость.

СХЕМА 3: «НАПЕРСТОЧНИКИ» 


Вокзал, довірливі провінціали, підсадні качки, наперстки на коробці з-під бананів, і поролонова кулька, затиснута під довгий брудний ніготь, спритні руки... Саме такими ми пам'ятаємо буремні 90-і, навіть не підозрюючи, що ними просякла існуюча система прозорро.продажі.

Вищезгаданий казус на аукціоні за участі Томаша Фіали привернув увагу не тільки тому, що система пропустила «пов'язану особу». А й тому, що ця "особа" перемогла, не дивлячись на її дискваліфікацію. Тож як підсумок торгів міг змінитися, і аутсайдер - раптово зійти на п'єдестал переможця? Чому в новинах сайту Прозорро торги визнані «відбулися», а на основній сторінці - "не відбулося"? Подвійний статус одних і тих же торгів - це збій системи чи витівки вірусу "Petya"?

Відповідь - в руках керівника проекту прозорро.продажі Олексія Соболєва. Олексій дав коментар про те, що має намір перепрограмувати протокол торгів після торгів (НЕ тавтологія). Провести нові торги замість "що не відбулися" Олексій відмовився. Ну ви зрозуміли, що замислив підступний "вірус Petya".

Втрутившись в електронну систему і поставивши бажання учасниці аукціону вище регламенту і гарантій угоди, Олексій створив прецедент, за яким будь-які торги можна «перепрограмувати», а будь-якому учаснику «домовитися» з адміністратором Прозорро. 


І тепер легко уявити, що і в яких масштабах може накоїти адміністратор прозорро.продажі під прикриттям свого керівництва, реалізуючи на аукціонах, наприклад, гігантські державні майнові комплекси.

Саме про це пише польське видання Sarmatia, випустивши матеріал під заголовком "ОЧЕВИДНО, ЩО "ПРОЗОРРО", УПІЙМАНІ НА МАНІПУЛЯЦІЯХ, БУДУТЬ ПРИВАТИЗУВАТИ УКРАЇНСЬКІ ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА".

СХЕМА 4: «ПАЛКИ В КОЛЕСА»

Ця техніка маніпулювання торгами складається з простих дій: штучної дискваліфікації переможця. І якщо уявити держзакупівлі в образі олімпійських велогонок, то рефері (закупник) вибігає на фінішну лінію і вставляє жезл в колесо лідеру (компанії-переможця).

Наприклад, якщо одного з учасників тендеру проштовхує особисто керівник Держагентства з питань електронного уряду, то купувати у нього можна і не в 3-4 рази дорожче, а в сотні разів. Так, «Наші гроші» провело прекрасний аналіз тендера на поставку системи документообігу в МОН (Міністерство освіти і науки).

Незважаючи на те, що «ТОВ НВП Інформаційні технології» дорожче конкурентів в 430 раз, закупівлю вирішили виробляти саме у них. А інших учасників - розробників систем електронного документообігу АСКОД і Megapolis.DocNet - дискваліфікували під сміховинним приводом. Нібито вони не надали доказів свого досвіду. Хоча легко переконатися, що дані системи документообігу широко відомі, регулярно оновлюються і розвиваються в держсекторі близько 20 років.

До речі, днями пройшов такий же тендер на поставку документообігу (софта) для Кабміну. Переможцем в цих «велоперегонах» за співвідношенням "цінаю/якість" стала компанія «ТОВ ІНТЕКРЕСІ бейз». Вона запропонувала найнижчу ціну (ліцензії без впровадження не можуть коштувати дорожче), "відірвавшись від аутсайдерів перегонів". Але застосування схеми №4 «Палиці в колеса» дозволило дискваліфікувати цього учасника під надуманим приводом, як мною і прогнозувалося заздалегідь.


Очевидно, різниця між 500 тис. грн і 2 500 000 грн (а це - 2 млн грн) вже поділена між посадовими особами, адже схему запустили попри марні сподівання, що полісі-мейкери Прозорро втрутяться та поставлять на контроль цю оборудку (достойменно відомо, що вони були поінформовані заздалегідь).

З огляду на те, що фокуси лише на користь «ТОВ НВП Інформаційні технології» держчиновники вже робили мінімум 3 рази, можна говорити про системність проблеми.

1 РАЗ. 26 жовтня 2016 року. Тендер Послуги постачання та налагодження програмного забезпечення Єдиної системи управління Міністерства екології та природних ресурсів України.
2 РАЗ. 1 листопада 2016 року. Тендер Послуги супроводження системи електронного документообігу на базі програмного комплексу «IT-Підприємство».
3 РАЗ. 30 грудня 2016 року. Тендер Послуги з придбання ліцензій на програмнезабезпечення електронного документообігу .

Варто додайте сюди ще кейс Андрія Табачина, якого безцеремонно викинули з тендеру "за щучим велінням".

Якби не втручання одного з авторитетів IT ринку, Іллі Кенігштейна, невідомо чи набула би резонансу халепа, в яку трапив український підприємець Андрій Табачин.

Та й це йому не допомогло. Львівський стартап EdPro залишився за бортом держакупівель.

А отже за одні і ті ж товари й послуги держава і всі платники податку сплатять значно більше.

СХЕМА 5: «ШОЛУДИВА ВІВЦЯ»

Одна з найпростіших схем - це участь в тендері псевдофірм - «шолудивих овець», які збивають ціну, а в разі перемоги, ні з того, ні з сього відмовляються підписувати договір із замовником. Один з учасників подає феноменально низьку пропозицію, що дозволяє йому «зрізати» конкурентів, і виграє тендер. Але пізніше з тих чи інших причин результати конкурсу скасовуються, і перемагає інший учасник з більш високою ціною. В такому випадку або ж підписується договір з наступним учасником, або ж потрібно проводити тендер заново (паршива вівця спаскудила всю отару).

Яскравий приклад - в тендерах, що стосуються поставок різноманітного обладнання для порту «Південний» . 


Наприклад, «Теамаркет» і «Стандарт Інжиніринг» боролися за поставку до порту «Південний» шаф, стелажів, тачок, візків тощо. Очікуваний бюджет закупівлі - 194 тисячі 100 гривень, але компанія «Теамаркет» заявила, що готова поставити товар за втричі меншу суму: 62 тисячі гривень. Але після закінчення аукціону з'ясувалося, що комерційну пропозицію містить лише одну позицію з шести. У підсумку, адміністрація морського порту «Південний» підписала угоду на закупівлю товарів з компанією «Стандарт Інжиніринг». Аукціон був - економії немає.

СХЕМА 6: «ПРИМУС САМОГУБСТВА» 


Чиновники прописують у вимогах до учасників настільки дискримінаційні ( "не сумісні з життям") умови, що їм будуть відповідати за все один-два потенційних підрядника на ринку. І, звичайно ж, це будуть виключно «свої» компанії.

Наприклад, Олександр Соколовський на site.ua описав ситуацію, коли за три тижні до закупівлі постільної білизни Укрзалізниця додала кваліфікаційні вимоги у вигляді наявності: 
1. Сертифікату відповідності системи менеджменту якості виробника вимогам міжнародного стандарту ISO 9001-2008.
2. Наявність сертифіката Oeko-tex Standart 100 на підтвердження відповідності сировини класу 1 або 2.

І, звичайно ж, Укрзалізниця зробила жест щедрості, надаючи учасникам торгів на врегулювання цього питання 1 (один!) День. Мовляв, подихайте ще перед смертю! Ясна річ, що його компанію Текстиль Контакт безкомпромісно відсунули («до підвіконня, запропонувавши стрибнути вниз») без шансу на порятунок. Неабияк полоскотавши нерви учасників торгів, Укрзалізниця пізніше все ж спромоглася дати учасникам цілий місяць на виконання додаткових умов. Але реальність така, що на отримання таких сертифікатів потрібно мінімум два місяці. Бінго! "Переможець" може починати святкувати успіх ще до початку торгів!

СХЕМА 7: «ПОДВІЙНЕ ДНО»

Суть трюка така ж, як у циркового ілюзіоніста, який дістає кролика з «порожнього ящика». Роль чорного ящика грає тендерна документація і регламент, а «подвійним дном», що приховує відкати, є «додаткові договори». Так, при проведенні тендеру переможцем визнають компанію, яка виставила нереально низьку ціну товару/послуги, але вже після оголошення підсумків та укладання договору, між державним органом і постачальником складають додаткові угоди, які не тільки "наздоганяють" тендерні пропозиції конкурентів, а й перебільшують їх в ціні.

У публікації VOX UKRAINE під назвою «За межою Prozzoro: додаткові догоди як результат цінового демпінгу» наводиться достатньо наочних прикладів роботи цієї шахрайської схеми. В одному з них ціна дизпалива «несподівано» зросла у переможця торгів на 42%. Чому адміністратори Прозорро не створили інструменту аналізу додаткових угод? На щастя не так давно це зробила Київська школа економіки і розмістила на власному сайті «Центр удосконалення закупівель» .

СХЕМА №8: «РЕКЕТ»

У схему зашитий здавна відомий принцип здирництва грошей в обмін на «здоров'я і життя». Як пам'ятаєте з минулого, «вагомим» аргументом рекетира була бейсбольна біта, а «гарячим» бажанням - праска або паяльник. Сучасні рекетири застосовують "важку артилерію", бомблячи антимонопольний комітет фейковими скаргами, мета яких - підняти гроші на «суб'єкті порушення».

Як це виглядає на практиці? Телефонний дзвінок учаснику тендера, на якого поскаржилися: 

- Ви хочете виграти тендер? 

- Авжеж! 

- Тоді поділіться грошима, а ми заберемо назад свою скаргу з Антимонопольного комітету.

Оскільки АМКУ не виробив механізмів протидій, і цей держорган навряд чи можна вважати інстанцією справедливості в недореформованій системі, рекетири безкарно практикують схему №8.

Це розуміють всі суб'єкти ринку, які свідчать про рекет (всі, крім заступника міністра МЕРТ Нефьодова і полісі-мейкерів Прозорро, які рекомендують йти в пастку (оскаржувати в АМКУ).

P.S. Наведені схеми не відображають всієї повноти слабких місць і загроз систем публічних закупівель та торгів, а є лише їх частиною, вивченої в силу обмежень часу автора. Слідкуйте за моїми подальшими публікаціями з даної теми. Підписуйтесь на сторінку фейсбук https://www.facebook.com/vitaly.manko Надсилайте мені свої спостереження. Разом з вами ми розберемося: чому так відбувається, і що робити далі?