ШИРОКИЙ ЛАН УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ

Вимоги до спроможності навчальних центрів і полігонів забезпечувати посилений темп вишколу українського війська зростає. До розвитку полігонного господарства прикута увага не лише силовиків, а й суспільства та керівництва держави. Наразі осучаснення полігонної інфраструктури, яка завдяки виділенню сотень мільйонів гривень отримує друге життя, прискорює трансформацію важливої ланки системи підготовки військ.

Нині збільшено штати полігонів до показника, що дозволяє повноцінно забезпечувати бойову підготовку. Розпочато перехід на сучасне полігонне обладнання - радіокероване. На відміну від старих зразків, нова апаратура не потребує протягування кілометрів кабелів й комунікацій, на що раніше витрачали значні ресурси. Одразу переозброїтися на нові мішеневі установки бракує коштів, тому, як перехідний варіант армія модернізує старі зразки до рівня радіокерованості. Взагалі то парк полігонного обладнання на час початку АТО був більше схожим на артефакти з військового музею. Щоправда 10 років тому Міоноборони пробувало його модернізувати. Але справа просувалася черепашачими темпами через брак коштів. Та й у країні був лише один виробник такого устаткування. Монополія і відсутність конкуренції губили все під корінь. Тепер Україна має три підприємства, що випускають полігонне обладнання. Під такі потреби ЗСУ почали отримувати відчутне фінансування. Начальник відділу управління бойової підготовки Командування СВ ЗС України полковник Ігор Цибик зауважив, що на цей рік вони закрили потреби в нових мішенях на 40% й модернізують старі. Якщо обсяги бюджетування збережуться (80-100 млн гривень на рік), до 2020-го можна буде забезпечити навчання без перерозподілу полігонного обладнання на всіх шести загальновійськових полігонах.

Потреби у план закупівель полігонного обладнання війська закладають, виходячи із спроможності підприємств. І цей ринок потребує розширення, що позитивно вплине на якість і вартість продукції. Вона має відповідати заданим критеріям замовника - розміру, часу підйому-опускання мішені, її парусності, тривалості гарантійного обслуговування. Так, уже досягнуто параметрів, що нове обладнання здатне стояти в полі без підзарядки акумуляторів кілька тижнів. Спокійно можна міняти обстановку на полігоні, лише переносячи радіокеровані мішені - на віддаль 3-5 км від вогневого рубежу. Якщо треба - і далі, встановивши додаткові ретранслятори. Тепер зараз значно легше відтворити у ході навчань і тренувань максимально наближену до бойової обстановку. Прикметою осучаснення навчальних центрів стануть імітаційні класи, де потенційні військові проходитимуть психологічне випробування перед тим, як укласти контракт із ЗСУ, або забажають змінити профіль штабіста на спецпризначенця. Вони повинні усвідомити, що потраплять на війну. І краще переконатися, чи готовий ти до цього ще на початковому етапі. А ще от Сухопутні війська планують переобладнати класи підготовки на багатофункціональні мультимедійні тири і студії тренінгу. Можливо, скоро з багатьох предметів вже не доведеться писати конспектів.

Щоби побачити як іде розвиток полігонного господарства війська, я поїхав у «Ширлан», як іще називають 235-ий Міжвидовий центр підготовки військових частин та підрозділів ОК «Південь» СВ ЗС України.

Широкий Лан - немов великий мурашник, в якому оселилися кілька сімей із власним автономним буттям… Димно-пилова курява і гупання гармат видавали місце, це відбувався панцирний біатлон. Першою локацією знайомства став саме танкодром, адже гріх було проїхати повз таке дійство. Представники команд помітно нервували, переживаючи за своїх, періодично зазирали в біноклі. Те, що вони бачили, здебільшого радувало.

Командир танкової роти однієї з бригад капітан Марковський каже, що їм тут зручно відпрацьовувати елементи бойової підготовки. Йому приємно констатувати, що широколанівська інфраструктура покращується. Але він каже, що потрібно досягати натовських стандартів буквально у всьому. Приміром, австрійці, які перемогли в танковому біатлоні у ФРН у травні, понад 10 років служать у «леопардовому» екіпажі, знаючи одне одного на пам'ять.

Динаміка фінансування розбудови Широкого Лану: цьогоріч на розвиток навчальної матеріальної бази бойової підготовки центру виділено 56 млн гривень. Торік - близько 20 млн, а позаторік - іще учетверо менше

Тут мені вдалося ближче познайомитися із радіокерованим полігонним обладнанням. Радіокерований комплект РТКМ складається з легкої і важкої мішеневої установок, ноутбука. Він зв'язаний модемом із комп'ютером, куди збирають усі «польові» дані параметрів ураження цілей. Великі мішеневі установки - танк, вертоліт, БМП, із нічною підсвіткою. Установка має автономну акумуляторну батарею й сонячний елемент підзарядки. За сигналом з ноутбука електродвигун через редуктор піднімає-опускає одиночну чи групи цілей. Інерційний датчик у разі попадання боєприпасу подає сигнал, мішень падає, видаючи на ноутбук інформацію про результати. Останні тепер можна аналізувати не виїжджаючи в поле для перевірки цілі.

Щоправда це устаткування іще «сирувате» і потребує доробок. Приміром, установки інколи виходять з ладу через механічні пошкодження. На «Ширлані» заводчанам навіть запропонували створити перевірочний пристрій, який на місці визначає, що в обладнанні не працює. Керівник стрільб заносить прізвища стріляючих у програму, а по закінченні навчань чи перевірки, роздруковує результат. Так зведено до нуля суб'єктивний фактор оцінки. Та й обліковці, які вручну записували результати стрільб сотень людей, вже не потрібні…

Радіокероване обладнання суттєво спрощує накриття мішеневих полів. Раніше на встановлення мішеней для батальйону (300-400 легких установок і 20-30 важких), витрачали тиждень, а зараз на бригаду накривають мішеневі поля (від 1 тис. легких мішеней і 50 - важких) за дві доби.

Начальник 235-го Міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів підполковник Юрій Дегтярьов каже, що кардинальні зміни почалися з приходом серйозних коштів. Як от закупівля нового полігонного обладнання, систем об'єктивного контролю. Завдяки ним можна швидко наростити тактичну обстановку. Та й війська тепер не знають, що і де відбуватиметься на навчаннях - усе стається раптово. Саме так піднімаються мішені, по яким треба відпрацювати чи оголошують нові ввідні. Той же танкіст уже завчасно не наведе приціл і не відпрацює дальності, бо із радіокерованими мішенями цей номер не пройде. Він вимушений постійно і активно шукати ціль. Командири - від взводного до комбрига не повинні адаптуватися до полігону - цього якраз і не треба. До 2020-го на Широкому Лані мають створити навчальний центр підготовки підрозділів, що штатно входитиме до Міжвидового центру.

На «Ширлані» триває велике будівництво - створюється ціле містечко, розраховане на бригаду, яка житиме і злагоджуватиметься не в наметах, а в людських умовах. Будуть нормальні під'їзні шляхи, їдальня на 5 тис. кв метрів, сучасні казарми і клуб - щоб солдат міг повноцінно харчуватися, помитися, відпочити. Будівельники (працюють два підрядники) розповіли, що зводять десять чоловічих і одну жіночу казарми. Цікаво: викопувати траншеї під фундамент останньої почали 7 березня - напередодні свята весни. Нині інтенсивно прокладають комунікації, встановлюють металоконструкції, ллють бетон (на одну казарму його треба 250 кубометрів), ось-ось почнуть обшивання сандвіч-панелями. Неподалік доробляють новий наметовий табір - з підсипкою щебенем і окультуреним екстер'єром.

Військові в палатках теж житимуть, але в польових виходах на пересіченій місцевості, як елемент тренінгу триденних ротних тактичних навчань, а не як буденність.

Багато офіцерів центру кажуть, що раніше стрільба для них була святом. Бригадні тактичні навчання практично не проводили через брак коштів. Приміром, якщо виїздив танковий батальйон 28-ї бригади, то один танк їхав і тягнув на тросі за собою… іншого - для економії пального. Раз, у кращому разі, двічі на рік щось відбувалося на директрисах. Тільки в останні три роки тут відчули, що таки виконують роботу за призначенням. Полігони довго перебували в незаслуженій тіні. 23 роки минули на межі виживання. 2012-го на фінансування полігона Широкого Лану було виділено… 30 тис. гривень. Це майже по 2 гривні на кожен із 28 тис. гектарів його площі! Він не згинув тільки за рахунок спецфонду, наповнюваного відрахуваннями від здачі земель в оренду фермерам. Якби не господарська діяльність, вони не знають, чи існував би полігон. Щоправда у Головній військовій прокуратурі України знають чимало прикладів порушень використання земель оборони саме у такій сфері. Приміром, військова прокуратура Південного регіону України розслідувала кримінальне провадження щодо незаконного використання земель полігонів ЗС України впродовж 2015-2016 років. Суд тоді визнав недійсними 14 договорів про спільний обробіток землі (загалом понад 14 тис. га) з кількома агровиробниками. Складено протокол про вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, щодо командира військової частини полковника М. До того, за фактами незаконної передачі посадовцями цієї частини земель оборони для вирощування сільгосппродукції і зловживання службовим становищем під час використання отриманих на підставі цих договорів коштів, військова прокуратура Миколаївського гарнізону розпочала кримінальне провадження. Але навіть після згаданих рішень суду, полковник М. уклав 6 додаткових угод до вже визнаних недійсними і підписав іще дві нових, проте в журналі обліку договорів їх не зареєстрував. Встановлено і факт ухилення від сплати податків шляхом внесення до звітності недостовірних відомостей. Згодом спливло справжнє «асорті» з різноманітних оборудок, куди були залучені родичі керівника центру підготовки, що неабияк сприяло зростанню добробуту його сім'ї. У січні 2017-го суд визнав офіцера винним у вчиненні корупційного правопорушення і наклав стягнення - штраф у сумі 5,1 тис. гривень. Нині справа перебуває в апеляційній інстанції.

На думку фахівців Головної військової прокуратури України, передумова цих порушень - брак нормативного врегулювання окремих правовідносин, пов'язаних з використанням земель оборони, що не дає Міноборони використати законні можливості отримати додаткові надходження до бюджету. Так, ч. 1 ст. 4 закону «Про використання земель оборони» надає військовим частинам право дозволяти за погодженням з органами місцевого самоврядування і в порядку, визначеному Кабміном, фізичним і юридичним особам вирощувати сільгоспкультури, випасати худобу, заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 7 цього ж Закону на Уряд покладено обов'язок у шестимісячний строк вжити заходів нормативного врегулювання зазначених питань, вони останні 12 років залишаються неврегульованими, відповідного порядку надання ділянок військовим частинам під військові й інші оборонні об'єкти і для сільськогосподарських потреб не затверджено.

Повертаючись до Широкого Лану, не можу не сказати, що досі не розв'язано проблеми з тим, що для полігонів спеціально не готують фахівців. Маю на увазі начальників навчальних об'єктів. Немає такої кафедри чи курсів... Ці профі народжуються тільки на полігонах.

Що ж, нехай твої дні та ночі, «Ширлане», будуть сповнені стрілянини та вибухів, стрибків з парашутом і кидків гранат. Нехай… Аби мирна Україна могла спокійно спати й плідно трудитись. Без пострілів і жахіть війни…