Зерно гірчиці

Шість років тому. Перший з'їзд. Убогий зал. Мало людей. Майже нема серед них тих, хто вміє працювати. Майже нема преси. Майже ніхто не вірить. Майже нема води в залі в таку спеку.

Але треба розуміти, що "майже нема" і "нема" - це дві різні історії. І були ті, хто вірив.

"...бо, істинно кажу вам: коли матимете віру як зерно гірчиці, то … нічого не буде для вас неможливого" - казав Ісус Христос у Євангелії від Матвія.

Шість років зерно проростало. Через маленькі успіхи і численні невдачі. Через зради тих, кому вірили. Через скепсис експертів та ігнор журналістів. Через пошуки союзників і війни з ворогами. Через кримінальні справи і захист тих, кого щемили режими. Через перші довибори до Вінницької облради і блискучу перемогу на окрузі. Через боротьбу із системою і формування економічної альтернативи для країни. Через барикади і окопи. Через круглі столи і наукові конференції. Через коаліцію і опозицію. Через нові репресії і гарт духу.

Зерно зростає. Всіх причетних - зі святом!