Про Справу Димінського, чого вона нас вчить.

Чим може бути корисна справа Димінського та чого він чкурнув за кордон?

Хто не в курсі самої історії - дивіться тут: https://censor.net/ua/news/452679/oligarh_dyminskyyi_yakogo_pidozryuyut_u_skoyenni_dtp_zi_smertelnymy_naslidkamy_poletiv_u_jenevu_na_pryvatnomu

Все доволі просто. Автомобільна аварія стала "чорним лебедем" для бізнесмена. Я знаю багатьох заможних людей, які швидко їздять. Ілюзія безкарності та всевладності затьмарює мізки, робить цих людей вразливими та небезпечними для оточуючих. Ось і пан Димінський потрапив у ситуацію, де право не працює. Уся система зараз працюватиме на те, щоб "розкуркулити" бізнесмена. Ставки надвисокі. 60-річному бізнесмену провести 10 років за гратами одна справа, печальна. Інша - що залишиться від його бізнес-імперії за той час.

Сподіватись на незалежне слідство при поточному керівництві МВС та ГПУ? Смішно. Чи можна добиватись справедливості в судах? І не лише по ДТП, а по захисту активів родини, збереження бізнесів? No chance.

Ще й спостерігається поляризація самих медіа. ЗІК, власником якого є Димінський, тупо мовчить. А ЗМІ, що належать конкуретнам Димінського - працюють з особливим натхненням.

Можна дзеркально спробувати уявити, чому інвестори не заходять в Україну та посилаються на відсутність "Rule of Law". Бо за кожну помилку чи проступок, чи навіть просто через бажання вийти з бізнесу чи з країни доведеться заплатити в тридорого.

Але що ще важливо. Чорний лебідь може статись з будь-ким. Сьогодні Димінський. Вчора - Пашинський, який заледве "відмазався" невідомо якою ціною. Завтра - ще хтось. Наступного виборчого циклу політичними чистками та "розкуркуленням" конкурентів можуть займатись бютівці чи оппоблоківці.

А все через те, що кожного політичного циклу наша політична еліта не наважується нарешті почати будувати незалежні інституції. Щоб бодай судову гілку влади зробити незалежною від політичних впливів. Незалежні інституції працюють в інтересах УСІХ груп впливу. На Заході це зрозуміли ще в 19 столітті, і через неодноразові спроби в Європі чи США "нагнути" судову гілку влади, спрацьовували механізми ваг та противаг, або ж на захист інститутів вставало суспільство.

Сьогоднішня ж система змушує нас жити одним днем. "Сьогодні ти когось, завтра тебе" - стає нормою. Правило сили, а не сила права. Це наша хронічна хвороба. На жаль.

Урок слід вчити усім, особливо тим, хто зараз є "керманичем".