"Як дивно виглядають мрії, коли вони перетворюються в реальність".

Я обіцяв пройти 1500 кілометрів, а пройшов більше 1800. Але, чи важливо це? Мабуть, якби це сталося зі мною 3 місяця тому, моя гординя б дуже тішилася (або зловтішалася). Але зараз я розумію, що це не має ніякого значення.

Я пройшов сотні кілометрів лісу, перейшов гори, не зупинявся в будь-яку погоду, відвідав більше трьохсот французьких та іспанських міст, спілкувався з сотнями іноземців, спав в їх будинках, їв з ними з одного стола, півтора місяця мене супроводжував Атлантичний океан, але це, насправді, набуло значення лише в тому, що всі ці події у своєму незбагненному для людського розуміння поєднанні здатні створити нову Людину, Вільну Людину.

Якщо говорити мовою символів, то в моїй душі відбувся свій маленький Майдан. Адже, по суті, Майдан - це акт руйнування. Руйнування "совкоподібної" системи, стереотипів, жлобства і вузькості мислення. Вільна Людина в наш час - це не раб який скинув кайдани, а людина яка намагається вичавити з себе все те, що заважало їй бути людиною. І ми всі з вами стали на цей шлях у 2014 році.

Я не став Далай Ламою після Каміно:), відбувся лише акт руйнування, а це набагато простіше ніж побудувати. І ми повинні усвідомлювати, що з суспільства, яке близько сотні років керувалося штампами "не украдешь - не проживешь", "хочешь жить - умей вертеться", не може з'явитися влада з кристально чистою душею:). Це сумно, але це історична правда. В нас усіх ще попереду багато роботи, в першу чергу над самими собою. А своїм прикладом ми змінимо своїх дітей, рідних, друзів та змусимо декого рахуватися з цими змінами:). Так і будується справедливе суспільство: великою працею та твердістю вибору своїх переконань. Суспільство в якому не існує вибору між намаганням неправедно збагатитися або залишитися в гармонії зі своєю совістю. Вибір повинен бути очевидним.

Ви всі для мене на цьому шляху були тим мільйоном людей, що творив історію у грудні 2013 р., нехай моя власна історія маленька, але вона для мене дуже важлива:). І ті хто, прийшов до Стели 11 червня, щоб підписати цей прапор, і ви, всі, з ким я можу поділитися своїми думками, і українські емігранти, що дуже сильно мені допомогли у Франції та Іспанії. Дякую Вам всім. Без вас моє Каміно було б іншим.

P.S. Пішов в Португалію. На зв'язок не виходжу.