ПРОБЛЕМИ АКТИВІСТІВ ТА ГРОМАДЯН

Активіст - той, що належить до активу, діяльний член громадської, наукової або суспільної групи чи організації (Тлумачний словник)

Чому дуже часто активісти, які хочуть змін, пройшли війну і революцію разом, сваряться між собою і перестають спілкуватися?

А пройдисвіти і негідники швидко єднаються і розуміють один одного з півслова?

Шукав відповіді на ці запитання для себе, щоб розібратися самому в собі та в інших людях. Ось що з цього вийшло.

По-перше, у пройдисвітів є один конкретний інтерес - як правило, грошовий, а все інше другорядне. Усвідомлення конкретних цілей та об'єднавчих стимулів сприяє постійним зв'язкам, що б там не сталося.

По-друге, негідники не зв'язані жодними моральними зобов'язаннями і чітко знають, чого вони хочуть.

У активістів в цьому контексті є ряд проблем і викликів.

Як не дивно, пройти разом революцію чи війну легше, ніж діяти щоденно. Наявність спільної великої загрози та постійного стресу сприяє об'єднанню. В цей час зовсім не до того, щоб виясняти, хто де не правий. Треба щодня боротися. Життя стає чорно-білим, все просто і зрозуміло. Коли ці часи проходять, наступають життєві будні, як правило, сірі, де не буває завжди чіткої визначеності, де не все просто і однозначно. Будні, в яких "хороші" люди можуть робити погані вчинки, а "погані"люди можуть несподівані вчиняти добре.

Розібратися у всьому цьому коловороті постійних змін та подій буває непросто.

Другий аспект. Спілкуючись між собою все частіше, стають все більш помітними недоліки кожної людини. І ми починаємо все більше чути: "А я думав, що ти такий, а ти виявився он який"... Чомусь ми занадто ідеалізуємо інших людей, часто не помічаючи своїх вад. Це одна сторона, інша полягає в тому, що є велике бажання, щоб інші люди думали так, як ми самі. А такого бути не може в принципі. Ми всі дуже різноманітні: зі своїми перевагами та недоліками, з цінностями та переконаннями, зі своїм прожитим досвідом, який доводиться носити за собою. І якщо Ваш товариш починає не погоджуватися з Вами з якогось питання, це вже викликає сильні емоції. "Він мене зрадив"..."Якщо він мій друг, то має з усім зі мною погоджуватися»…Нічого немає більш далекого від істини.

Амбіції і комплекси. Війна і революція дали можливість багатьом новим і невідомим раніше особистостям вийти на авансцену, стати лідерами думок. Їх поважають. До них прислухаються. Далеко не кожен був до цього готовий. Хтось не витримав такої суспільної напруги і гору взяли амбіції та приховані комплекси. І тепер ви відчуваєте, що майже безгрішні, знаєте все або майже все, а якщо хтось не згоден з вами чи критикує вас, то він однозначно або запроданець, або зрадник. Ну в крайньому разі просто дурень і не розуміє Вашої тяжкої ноші, яку ви несете, і того добра, яке даруєте людям.

Болісне сприйняття критики і навіть порад. Раціональна критика та здоровий аналіз в нас все ще сприймається, як зазіхання на владу та як персональна образа навіть серед активістів.

Різні уявлення про світ. Якщо люди об'єдналися проти ворога і хочуть разом будувати спільну нову країну, далеко не завжди їх чекає успіх. Після закінчення боротьби або в її процесі може вияснитись, що уявлення цих людей про нове є зовсім різним: хтось хоче збудувати комунізм, хтось демократію, хтось капіталізм, а хтось взагалі не знає , що він хоче і що означають всі ці поняття.

Ілюзія про швидкість. Думалось-гадалося, що після перемоги Майдану ми за 2 роки все змінимо, негідників пересадимо, ворогів знищимо, прийдуть нові політики, підвищать зарплати і пенсії, створять зручні умови для життя і зійде благоденствіє на нашу землю. Пройшло більше трьох років - і коли стало зрозуміло, що темп змін нижчий від початкових очікувань в сотні раз, багато хто опустив руки.

Відсутність потреби постійної суспільної роботи. За останні 12 років ми здійснили два Майдани. Це неабияке досягнення, але попри це ми трохи звикли до того, що для зміни політичного режиму, треба вийти на вулицю і кілька місяців простояти на Майдані. Тому можна не займатися щодня суспільними справами, а повністю віддати їх на розсуд політикам, щоб не витрачати свій час, а якщо щось піде вже ну дуже не так, то вийдемо на Майдан - і успіх гарантовано.

Прості відповіді на складні запитання. Здавалося, що той, хто поборов режим Януковича на Майдані і хто брав участь у війні, апріорі може управляти суспільством. Не маючи при цьому жодного управлінського і політичного досвіду, просто тому, що він був там. І після того, як деякі активісти заходили у владу і не могли нічого зробити, наступало обурення і висновок про те, що вони звичайно, продалися.

Цей список причин можна продовжувати далі, але я зупинюся на цьому і перейду до висновків.

15 висновків та натяків на те, що робити:

1) Змінити ставлення одне до одного, зважаючи на те, що:

- Всі ми дуже і дуже різні. Зі своїми вадами і різним життєвим досвідом. Потрібно поважати і приймати одне одного такими, якими ми є, навіть попри існуючі розбіжності та особисте несприйняття чи різне ставлення до подій та людей, які обов'язково будуть.

- Якщо у вас є друг чи товариш, він не зобов'язаний з вами завжди погоджуватися тільки через те, що ви дружите чи разом працюєте. Цінуйте своїх щирих опонентів.

2) Світ різнобарвний, а не чорно-білий, оцінюйте людей не за їхнім образом чи чутками, а за їх конкретними діями.

3) У кожній ноті конструктивної критики намагайтесь шукати раціональне зерно. Можливо, воно там є. Можливо.

4) Подивіться в дзеркало. Всі ми люди, всі живі і часто помиляємося. Дайте право іншим на помилку і знайдіть в собі мужність вибачитися і визнати свої проступки.

5) Довіра - це найбільший соціальний капітал. Довіряйте не тільки своїм близьким, але й іншим оточуючим, давайте їм шанс і намагайтесь не втратити довіру інших.

6) Швидких змін в рамках держави не буде. В певних питаннях можна досягти швидкого ефекту, але глибинні зміни потребують кропіткої систематичної роботи і немалого часу. Налаштовуйтесь на довгу роботу. Запасайтесь терпінням. Зараз ми всі живемо на будівництві, а це не зовсім комфортно. Хто не готовий до цього, у світі є багато різних сталих і розвинутих країн.

7) Ідеальних людей немає. Спілкуйтесь з тими, хто є. Працюйте з тими, кого послав вам Господь та шукайте співзвучних вам людей.

8) Щоб рухатися разом спільними зусиллями, варто визначити спільне благо - те, що беззаперечно об'єднує всіх, незважаючи ні на що. Спільне благо є в рамках держави, в рамках міста, в рамках організації, в рамках , вулиці, під'їзду , будинку та навіть в рамках однієї сім'ї. От заради цього є сенс рухатися вперед. Це допоможе відкинути незначні протиріччя.

9) Працювати з тими, хто має спільні чи принаймні схожі життєві цінності. Це простіше і результативніше.

10) Чесно і відкрито обговорювати існуючі проблеми та ризики. Слухати уважно іншого, навіть якщо здається, що він не правий.

11) Більше спілкуватися наживо. Соцмережі - це хороший інструмент комунікації, але вони не можуть і не повинні замінити живе спілкування. Часто під час живої розмови виявляється, що більшість проблем ы непорозумінь є надуманими і насправді існують лише у головах співрозмовників.

12) Цінувати професіоналів своєї справи, самому вдосконалюватися у своєму «ремеслі» і шукати навколо подібних людей. Лікар має лікувати, юрист захищати права, а вчитель навчати. Кожен має професійно займатися своєю справою.

13) Враховуючи це, потрібно відмовитися від тези, що навіть кухарка здатна керувати державою. Управління суспільством - це окрема сфера діяльності, яка потребує відповідних орієнтацій, складу характеру і компетенцій. Цій справі теж потрібно вчитися і виховувати професіоналів.

14) Разом з тим кожен свідомий громадянин має виділяти трохи свого часу на суспільні справи, розбиратися у проблемах свого міста, вивчати біографії і справи політиків, вміти аналізувати і контролювати владу та бюджет, брати участь у формуванні навколишньої дійсності.

15) І останнє. Пам'ятаєте відому фразу одного діяча: «Других писателей у меня для вас нет»? Так от, це дійсно так. У нас немає інших людей, у нас немає іншої Батьківщини. Це як в тому анекдоті. Два друга спілкуються між собою: «Ти знаєш, - каже перший,- у нас є два сценарії розвитку країни". "Які", - питає його другий. "Перший сценарій реалістичний: прилетять інопланетяни і все зроблять за нас". "А другий?" "А другий - фантастичний: це коли всі зміни ми зробимо самі.

Давайте щодня наближати фантастичний сценарій до наших життєвих буднів.

Антон Красов, юрист та суспільний оглядач

www.facebook.com/anton.krasov