Про що українцям нагадала Калинівка
Весь час, поки на складах у Калинівці розгорталася катастрофа, на місці перебував волонтер фонду "Повернись живим" Олексій Кондаков. Він на власні очі бачив, як розгорталася рятувальна операція. І те, що першими на місце прибули волонтери - організовані і просто небайдужі люди. Знайшли у підвалах тих, хто ховався, забрали стареньких і недужих, перевезли, нагодували і зігріли.
Цей репортаж - він про велику біду, але з хорошим фіналом. Ми навчилися гуртуватися, якщо десь стається лихо. І мабуть, це вже назавжди.
- Ми тільки почули перший вибух, одразу, не роздумуючи, сіли в машину, забрали ще з десяток сусідів та чкурнули подалі. - Дружина хотіла ще документи забрати, кажу їй: "Ти що, зовсім?" Добре, що поїхали.
Будинок цієї родини у Павлівці на Вінниччині. На одній з вулиць, що були у найнебезпечнішій зоні ураження біля 48-го арсеналу - 500 м. Буквально за 15-20 хвилин після їхнього від'їзду на дах домівки прилетів снаряд "Граду".
- Він влучив зверху і вийшов через іншу стіну. Поламав огорожу. Осколки побили вікна сусідам, у нашому будинку побило все. А ми якраз у цій кімнаті спали. Чоловік ще не розклав ліжко, почули, щось розірвалося, вдягли на себе, що під рукою було, і тікати.
-Та головне, що живі. Шкода лише, будинок кілька років як побудували. Тепер доведеться половину переробляти наново. Ну нічого, гроші заробимо. У кімнаті, до речі, побило вікна, стіни, плазму, меблі, а от ікона вціліла. Значить, будем жить!
Снаряд з їхнього подвір'я вивезли сапери. Яких зібрали вже більше сотні, розкиданих по городах, подвір'ях, хатах, полях в радіусі 5 км. Звичайно, це горе. На щастя, без жертв. І це завдяки лише одному - згуртованості. Щойно люди почули вибухи, почався інтуїтивний, я б навіть сказав, інстинктивний процес, напрацьований роками.
Мета: вивезти цивільних із зони ураження, а це не менше 30 тисяч. Засоби: будь-який транспорт, що здатний їздити, бажано, аби вміщав якомога більше людей.
За кілька годин у Калинівці вже були тисячі волонтерів, силовиків, медиків та рятувальників. Національний корпус, С14, самооборона Майдану, волонтери, що допомагають армії, просто небайдужі - нагадувало часи Майдану. О третій ночі вже повноцінно функціонували оперативні штаби допомоги майже у всіх містах, куди вивозили людей.
Як це було, взагалі окрема історія. Діти, жінки, пенсіонери - хтось не може навіть сам пересуватись. Почувши вибухи, люди почали виїздити, а ті, хто не зміг (не захотів, не було транспорту, банально не вліз чи, не буду приховувати, кого забули), просто ховалися у підвалах, погребах та домівках. Волонтери не мали можливості достукатися до всіх, тому доводилося просто ходити по хатах та кричати: "Є хто живий?!"
Отак ці неймовірні люди вивезли десь 20 тисяч місцевих, ще 10 тисяч (за іншими підрахунками, 18) вивозили централізовано автобусами. О 5-й ранку 27 вересня у штабах вже було облаштовано кухні, місця для відпочинку, теплий одяг - на вулиці 8-10 градусів, а люди вибігали хто в чому був.
Цілий день розриви то затихали, то починалися з новою силою. До роботи підключили авіацію та пожежні танки. Рвалися снаряди від "Градів", "Ураганів" та "Смерчів". Видовище водночас страшне та захоплююче: 40-метрові "гриби" вогню та хмари диму, що закривали сонце. У повітрі стояв запах пороху та напалму. Порожні вулиці вже побитих будинків, без вікон, із зруйнованими дахами час від часу оживлялися місцевими "аватарами", покинутими тваринами, худобою та силовиками. До першої дня ситуацію вдалося плюс-мінус стабілізувати, хоча розриви ще було чути.
За роботу взялися сапери. За добу вони викопали, витягли та зняли з мирних сіл поблизу Калинівки сотні нерозірваних снарядів. А на вечір влада почала говорити про централізоване повернення людей до міст.
У Києві це називають диверсією, у теорію з безпілотником, який не помітили, не вірить жодна людина, яка мала справу з подібними снарядами. Більше того, у військовому містечку та будинках, що поблизу арсеналу, люди кажуть, що пожежу бачили в проміжку між 20:00 та 21:00. Причому перше повідомлення з частини надійшло близько 22:00. Чутки це, емоції чи масова галюцинація, "має з'ясувати слідство".
І хоча трагедія наробила багато горя, згоріли домівки невинних людей, налякана вся країна, я радий, що все склалося саме так. Адже ви вкотре довели, що своїх у біді не лишаємо, і завдяки цьому всі лишилися живі. Треба лише навчитися так гуртуватися, аби будувати щось нове.
Українці вже четвертий рік гуртуються навколо допомоги своєму війську. У Калинівці пік уже минув. На Донбасі розтягнувся надовго і ще триває. Там теж треба нашої допомоги. Приєднуйтеся: https://goo.gl/f5TTWF
Фонд «Повернись живим»
Для швидких переказів:
https://api.fondy.eu/s/v7joD0D4lCyO
* працює в Україні та за її межами
