Законопроект про реінтеграцію Донбасу: що саме пропонує документ
Учора, 6 жовтня, Верховна Рада прийняла у першому читанні запропонований президентом законопроект про реінтеграцію Донбасу. Його точна назва - «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» (реєстраційний номер 7163).
Розгляд документу супроводжувався скандалами, штовханиною, димовими шашками у парламенті та бурхливими дискусіями про «зраду» і «перемогу» у Мережі. Одні кажуть, що тепер Україна нарешті зможе піти у наступ. Інші - що це формальність, замилювання очей і легітимізація терористів через введення статті про Мінські угоди.
Перші до істини, до речі, ближчі. Цей документ розв'язує руки Збройним силам та іншим формуванням. Оскільки в разі ухвалення документу відповідальність за те, що відбувається на окупованих територіях, покладається на Росію, а українська сторона може вдаватися до необхідних дій для відновлення миру та територіальної цілісності держави, у разі необхідності використовуючи ЗС України та інші збройні формування.
Очевидно, що такий документ був потрібен ще 2014-го, його можна було б прийняти вже через півроку після початку АТО. Тому сьогоднішня подія - це не лише нові можливості і виклики для країни, але і певна робота над помилками.
Ми поспілкувалися з реальними, а не диванними експертами у питаннях оборони, які також розуміються на правових питаннях. І ділимося з вами п'ятьма ключовими тезами щодо законопроекту.
1. Російську Федерацію у проекті закону прямо названо агресоромТим самим ми нарешті вийшли з абсурдної ситуації, коли весь світ - на нашу ж вимогу - визнав факт російської агресії. І тільки у самій Україні цього не сталося. Де-факто йде війна, де-юре - антитерористична операція. Де-факто маємо вторгнення іншої країни на нашу територію, де-юре боремося з сепаратистами.
Розпочата у квітні 2014 року антитерористична операція вичерпала себе вже давно. Так, вона відіграла свою роль, оскільки завдяки їй вдалося певною мірою локалізували конфлікт і не дати РФ можливості реалізувати плани щодо розширення «русского міра» на всю територію України. Про правовий режим (АТО) можна довго сперечатися, але, як показав час, мабуть, на той момент це було єдине можливе рішення. Оскільки протистояти російському агресору в разі широкомасштабного наступу ми тоді не мали ресурсів, просто були не готові. Та й світові держави-лідери не сприймали РФ як агресора, а розцінювали події у Криму та на сході України як внутрішній громадянський конфлікт.
2. Введено новий понятійний апаратКінець аргументам «у нас не війна, у нас АТО». Від поняття «антитерористична операція» щодо Донбасу законопроект відмовляється. Замість нього вводиться поняття заходів забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії. Це дозволяє відійти від формату власне антитерористичної операції та рамок, які вона встановлює. Тепер Україна може реагувати відповідними «усіма необхідними та можливими заходами» на будь-які загрози національній безпеці та у разі будь-якого прояву збройної агресії. Тобто якщо Росія використає щодо України нові методи і форми навіть гібридної війни, ми зможемо протидіяти - оскільки закон не обмежує форму вияву агресії.
Визначено також правовий режим воєнного стану, статус тимчасово окупованих територій.
3. Законопроект врегульовує всі спірні питання щодо дій ЗСУБуло багато суперечок про те, що Збройні сили не мають право брати участі у АТО. Хоча насправді стаття 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», навіть у редакції 2014 року, дозволяла це. Стаття 8 нового нормативного акту прямо визначає формування, що можуть залучатися до операції на сході. Усі, кого до неї залучають, переходять у підпорядкування до відповідного Об'єднаного оперативного штабу, який керуватиме цим процесом. Рішення, що прийматимуться Об'єднаним оперативним штабом, будуть обов'язкові для виконання усіма учасниками операції, незалежно від того, до яких структур вони належать.
Визначено також порядок залучення сил і засобів до операції на сході України. Тепер на випадок виникнення будь-якої кризової ситуації чи агресії встановлено порядок дій, алгоритм вирішення усіх питань, що з'являтимуться у разі загрози суверенітету та територіальній цілісності нашої держави.
4. Визначено керівників операції на ДонбасіКерування операцією доручається начальнику Об'єднаного оперативного штабу, який одночасно за посадою є заступником начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України. На цю посаду його призначає президент. Це дозволить зосередити усі важелі впливу у одному центрі і приймати рішення про застосування сил і засобів більш оперативно.
5. Впорядковуються норми інших законівЗакон передбачає внесення змін до ряду законодавчих актів. Зокрема, зміни внесуть до Законів України: «Про правовий режим воєнного стану», «Про Збройні Сили України», «Про військово-цивільні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до змін, які внесуть до останнього, усім учасникам операції із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей у встановленому порядку надаватимуть статус учасників бойових дій.
Є у документі щонайменше дві дискусійні норми.
1. Порядок переміщення осіб та товарів між «материком» та окупованими територіями визначатиме Кабінет міністрівУ законопроекті зазначається, що цей порядок визначатиме начальник Об'єднаного оперативного штабу за погодження СБУ та Кабінету міністрів. Тобто вони стають відповідальними за цей процес. Але чи дозволить така норма припинити спекуляції щодо торгівлі України з окупантами і чи хоча б частково розв'яже проблему контрабанди? Адже для повноцінного налагодження цього механізму одного пункту закону не досить, потрібна більш чітка схема, для якої, очевидно, необхідний окремий збалансований закон.
2. Питання про Мінські угодиВисловлюються думки, що законопроект фіксує Мінські домовленості і звужує можливості України щодо протистояння окупанту. З одного боку, документ підкреслює важливість виконання Мінських угод та вказує на їхню пріоритетність, але не обмежує можливості України тільки ними. З іншого, міжнародні акти, підписані нашою державою, і так стають частиною її законодавства і додаткових законів для запуску у дію не потребують.
Так є із угодами, підписаними у Мінську. Але чи є вони дійсно таким міжнародним документом, якщо їх не підписував чинний президент чи будь-хто з чинної влади?
Питання залишаються. Але законопроект прийнято у першому читанні, попереду у депутатів два тижні роботи. Залишається чекати, які поправки до нього буде запропоновано та яку редакцію буде винесено на голосування у другому читанні.
Навколо документу усі ці два тижні точитимуться суперечки. Тому радимо усім зацікавленим прочитати цей законопроект, він доступний на сайті Верховної Ради за посиланням. Там 15 сторінок, але не лякайтеся: з них половина - стаття 11 із прикінцевими та перехідними положеннями.
Ми слідкуємо за подіями та інформуватимемо вас. А тим часом на Донбасі продовжується, як би її не називали, війна. І у хлопців немає цих двох тижнів «на подумати». А значить, і у нас теж. Продовжуємо допомагати: https://goo.gl/QTzi7M
Фонд «Повернись живим»
Для швидких переказів в Україні і за її межами:
https://api.fondy.eu/s/v7joD0D4lCyO
