Ера Права

8 жовтня, вже звично, вся різноманітна армія українських юристів святкувала своє професійне свято - День юриста. Він був запроваджений у 1997 році і відтоді став для нас, одним із небагатьох, по-справжньому важливим святом. Адже юристи, як правило, люди "повернуті" на своїй професії, життя поза нею не уявляють і в сі свої думки формують здебільшого у вигляді правових мотивувань. Хоч,буде справедливим, визнати,що ми не єдині у світі з таким ставленням до своєї роботи.

Треба згадати, що до впровадження Дня юриста, ще у 1994 році Указом Президента було встановлено, що в цей день святкується Відкриття Року Права. Тож вітаючи своїх колег з нашим професійним святом, хочу висловити надію, що ми всі разом сприятимемо тому, щоб від Року Права Україна увійшла до Ери Права та Справедливості.

Вважаю, що одним із кроків до цієї мети став перший в нашій історії відкритий конкурс до нового Верховного Суду. 29 вересня Вища Рада правосуддя прийняла рішення про подання Президентові України щодо призначення 111 суддів цього суду, серед яких є і автор цих рядків.

Тому хочу поділитись з читачами деякими своїми думками відносно роботи цього суду.

Якими ж я бачу суддів нового Верховного Суду? Вони мають бути не тільки знавцями права найвищого класу, а і його творцями. Адже рішення ВС, по суті, стануть прецедентами і на нього покладено обов`язок з формування судової практики. А це означає, що судді та інші юристи очікують від Верховного Суду чітких зрозумілих та вмотивованих відповідей на ті непрості питання,що виникають у правозастосуванні. Для того, щоб такі відповіді були найвищого ґатунку, судді ВС мають не тільки глибоко знатися на праві, а й розуміти процеси, що відбуваються у суспільстві та державі, відчувати тенденції, що в них створюються. Задля того, щоб через короткий проміжок часу не було потреби змінювати свої ж правові позиції.

З метою виконання цих надскладних завдань входження до складу Верховного Суду, крім суддів, також науковців та адвокатів має бути дуже корисним. В той же час постає питання, як спеціалісти із такими різними професійними функціями зможуть об`єднати свої інтелекти та волю заради ухвалення спільно судових рішень найвищого рівня. Зрозуміло, що тести та практичні завдання, які входили до кваліфікаційного оцінювання, не в змозі виокремити людей з такими рисами особистості, які б уможливлювали цю спільну діяльність. Тому сподіваюсь, що психологічні тести, що їх складали конкурсанти, допомогли виявити саме таких фахівців, які і стали переможцями конкурсу.

Чому таке психологічне тестування було необхідним? Справа в тому, що судді,особливо ті, що розглядали справи в апеляції та касації, вже вміють працювати колегіально та формувати спільне рішення. Натомість для науковців та адвокатів більш притаманне опонування, тобто беззаперечне обстоювання своєї власної думки і переконування у тім, що тільки вона є вірною. Однак, перебуваючи у нарадчій кімнаті, судді не можуть безкінечно довго сперечатися про те, яке рішення має бути ухвалено у конкретній справі. Тому необхідно було відібрати таких фахівців, які б за своїми психологічними характеристиками були здатні заради загальної мети сприймати,крім своєї думки, також іншу, нерідко протилежну їй думку.

Крім вище згаданих професійних якостей, судді Верховного Суду мають бути доброчесними, чого від них вимагає закон та очікує суспільство. На мій погляд, доброчесність передбачає, перш за все, намагання бути чесним із самим собою та оточуючими. Такі люди живуть за принципом - бути, а не здаватися. Тому серед них немає таємних мільйонерів, які оформили своє майно на троюрідну бабусю. Їм не потрібні золоті годинники, телефони та інші "статусні штучки" для самоствердження. Їхні думки, слова та справи не різняться між собою. І їхнє "так" означає "так", а "ні" означає "ні". Вони не здатні на підлість та дворушництво, не схильні до інтриганства та "подвійної гри". При цьому,зрозуміло, що вони не ангели, а люди, які налаштовані на те, щоби змінювати себе і світ на краще.

Сподіваюсь, що в результаті конкурсу було зроблено правильний вибір і майбутній Верховний Суд зможе стати командою однодумців. Принаймні на рівні окремого структурного підрозділу. Маю надію, що там не буде місця для інтриг, пліток та чуток. В ньому пануватиме дух взаємоповаги та визнання цінності кожного для спільної справи. Керівник Верховного Суду має бути одним із…, а не одним над…. Це буде людина, яку переважна більшість суддів дійсно вважатиме найкращим за його професійними та людськими якостями, а не тому, що за ним стоїть якась політична сила і він вправно вміє плести інтриги, діючи за принципом " розділяй та володарюй".

Взагалі хочу вірити, що політики та всі інші, хто звик до того, що у будь-якому суді можна щось"порєшать" забудуть дорогу до Верховного Суду, щоб не створювати проблем ні собі ні його суддям. Адже вся "політика" нового Верховного Суду як внутрішня, так і зовнішня має стати прозорою, відкритою та зрозумілою для всього його колективу і для суспільства.

Отже, сподіваюсь, що завдяки оновленій та різнобарвній команді у старовинних стінах Кловського палацу задують вітри змін, які принесуть нові погляди, думки та ідеї. Але натомість розвіють всі перестороги та побоювання щодо нашої здатності працювати заради Права та України.