Всіх поріжуть на органи, або скільки коштує продати людину частинами. Руйнуємо міфи.

Тема трансплантології нині в Україні - це поле для сутичок. З одного боку з екранів телевізорів ми бачимо людей, які помирають в муках і надії дочекатися пересадження, з іншого - тих, хто лякає звичним "всіх поріжуть на органи".

У квітні правоохоронці затримали двох громадян Туреччини і українку, які, за твердженням слідства, підмовляли наших громадян продавати органи. Везли в Туреччину, а там - обманювали. Бо обіцяли золоті гори, а давали - мізер. Минулого тижня справу нарешті передали до суду, а один з національних телеканалів з цього приводу навіть провів журналістське "розслідування". І воно просто обурило професійну спільноту.

Якщо трактувати дії людей, які їдуть продавати органи, простою мовою, це виглядає приблизно так: "Мені треба гроші. Я бідна, взяти ніде. Чесно заробити - не варіант. А тут в інтернетах пишуть: «пограбуй банк, отримаєш 10 тисяч». Тю, 10 тисяч за якийсь банк, раз плюнути, гроші ж дуже треба, ви памятаєте. Людина, яка обіцяє заплатити, дає інструкції. Я грабую, мене затримують, кажуть - злочинець. Який злочинець, кажу я, мені ж гроші треба. І взагалі мене обманули: обіцяли 10 тисяч, а дали хіба б половину, а про те, що посадити можуть і якість життя у в'язниці гірша - взагалі не попередили. Та людина дуже погана, полювала на мене по тих інтернетах. А я хороший і чесний, тільки дурний."

Матеріал же, який вийшов в ефір, де колеги стверджують, що «чорні трансплантологи полюють на українців», «шукають людей, в яких безвихідь», не попереджують про наслідки і менше грошей дають, аніж обіцяли, бездумно підливає масла до вогню. Ай-ай-ай, які погані «чорні трансплантологи» і Туреччина вся погана, бо отак їдеш туди «з метою отримання медичних послуг», а повертаєшся - без нирки. І то байдуже, що це поки єдина окрім Індії країна, де наших громадян на трансплантації кісткового мозку беруть лікувати за гарантійними листами від МОЗу, тих людей, які в Україні приречені на смерть. Це ж так просто виходить - кинути тінь на всю країну.

А тепер про Туреччину і ситуацію з донорством. Там, як і у всьому світі, діє Стамбульська декларація, яка забороняє торгівлю органами. Єдиний виняток - в Туреччині дозволене прижиттєве донорство від нерідного, але близького донора. Тобто, не лише сестра, а і моя подруга може дати мені нирку. ПОДАРУВАТИ, а НЕ ПРОДАТИ. При кожній лікарні діє «етичний комітет», на якому моя подруга має обґрунтувати своє рішення і довести, що ми таки друзі - фото якісь спільні, переписки.. Після цього ухвалюється рішення, здебільшого позитивне. Так от - треба дуже добре розуміти, що українець, який їде в Туреччину продавати нирку - ОБМАНЮЄ там лікарів і порушує закон, нехай навіть з допомогою тамтешніх злочинців. Це свідоме рішення людини. І ні, не соцвиплати йому пожиттєво за це в Україні і статус «постраждалого від торгівлі людьми» треба давати, а у вязницю саджати, бо він - злочинець! Охочі продати свої органи буквально закидають пропозиціями офіси медичних компаній. На таких людей полювати не доводиться, бо, соррі, на столичних Кардачах про них кажуть: «без лоха и жизнь плоха».

Що ж до мого найбільшого обурення: ведучі просто в студії розбирають манекен на органи і експертно так заявляють, що і скільки на чорному ринку коштує. «На чорному ринку нирка коштує у рази дорожче? - Десь за сто тисяч доларів. В інтернеті гуляють прайси на внутрішні органи. Це жахливо. От легені коштують 200, а то й 300 тисяч доларів. А маленький шматок печінки - за 150 тисяч доларів». Прайси з інтернету, норм так, да? Далі більше, сумнівний правозахисник, який роками коментує все, аби тільки в телевізор потрапити, уже ціну на всю людину вказує - «півтора-два мільйони доларів», а журналіст називає ще й вартість кісткового мозку - 30 тисяч зелених. Кістковий мозок, Карл! Клітини, які донори у всьому світі віддають задарма без жодної шкоди для здоров'я.
Я знаю, бо я мала трансплантацію кісткового мозку. Так от - донора шукають у світовому реєстрі і шансів, що серед сотень тисяч і мільйонів людей знайдуть того, чий мозок мені підійде - 75%, а не ось так - взяв і продав сусіду. Тепер про гроші: саме пошук та забір клітин і коштує тих 15-20 тисяч, але ніхто, іще раз НІХТО, його не продає. Донори віддають його просто так, із доброї волі.

Тепер про ціни на людські органи: в Індії (єдиній країні, де українців беруть на трансплантацію легень) пересадити комплекс серце-легені коштує 150 тисяч доларів, чуєте - цілий комплекс, а не одну якісь легеню за двісті чи триста тисяч. У Білорусі трансплантація печінки коштує 120 тисяч доларів, нирки - 70. І це не за орган стільки платять, вони безоплатні - це вартість операції. І тепер скажіть - навіщо ризикувати і платити страшні суми за якусь нирку, яку виріжуть у когось незаконно з ризиком потрапити за грати, а не поїхати і зробити все офіційно і в рази дешевше? Хоча в інтернеті про це не пишуть…

А оце історія на закінчення сюжету про «справу чорних трансплантологів Шалімова». Мовляв, закрили її «з банальним формулюванням «за строком давності». Якщо хтось не знає, провини лікарів не довели! Закордонець, той лікар, якого звинувачували - і досі один із небагатьох лікарів в Україні, хто пересаджує нирки. Поки він сидів у СІЗО, його пацієнти помирали. Ви ж не пам'ятаєте тих мітингів смертельно хворих людей з вимогою відпустити лікаря, правда? А я пам'ятаю. Саме та смажена справа, подана журналістами під «правильним соусом» і поставила хрест на українській трансплантології. А такі матеріали тепер тільки підіграють Богомолець, яка останні два роки тільки й робить, що забиває цвяхи в труни українців, яким треба органи. Лікар, яка насправді є автором закону про трансплантацію, активно лякає українців отим «всіх поріжуть на органи і продадуть». А оці «діти зникають, ймовірно на органи» з екранів телевізорів! Жахачки, непідтверджені фактами, бо жодного такого «тіла в шрамах і без органів» ще не знаходили, хоча мали би, правда? Та і думка, що якщо врешті-решт маєш гроші, то можеш «замовити» хоч того блакитноокого волоцюгу - маячня, бо орган має підійти за багатьма критеріями. Це не так просто. Далі -орган треба встигнути доправити донорові, в Індії в транспортуванні серця задіюють до півтисячі людей і таємно зробити цього неможливо. Саме пересадження - складна операція, а людину потім ще ж треба вивести з цього стану. А потім - пожиттєво спостереження і дорогі препарати імуносупресії, щоб орган не відторгнувся. Ви досі думаєте, що все це можна зробити незаконно? І чи варто, якщо, нагадую, в інших країнах можна дешевше і законно!

«Я уже не знаю, как интерпретировать Вашего там главу или без головы который (Богомолець). Здесь есть элементарные физиологические принципы. Орган вне организма живет очень непродолжительное время: сердце - это 5 часов, почка - до 24 часов, печень и легкие - 6 часов. Попробуйте вы их куда-нибудь вывезти. И при этом попробуйте вы забрать эти органы в каких-то условиях, кому эти они потом нужны. Это просто ахинея полная».Це мені влітку сказав про Україну Юрій Островський, світило білоруської кардіохірургії, людина, яка пересаджує серця нашим громадянам.

https://youtu.be/TrvVJKOm1FU

Про тих, хто хапається за інтернетні оголошення і несе їх в маси, я взимку знімала сюжет для "Вікна-новини". Дуже раджу: https://youtu.be/bAfZhR8LYbI

Насамкінець: 9 людей щодня помирає в Україні через брак донорських органів, за рік - це понад три тисячі втрачених життів. І їх можна було врятувати, бо кожен донор після смерті може віддати шість органів, це шість збережених життів. Наступного року після нереальних зусиль в Україні нарешті стартує пілотний проект з трансплантації нирок, це шанс разом із, сподіваюся, проголосованим законом, нарешті налагодити критичну ситуацію в Україні. І від того, як журналісти будуть «подавати» цю тему, залежить успіх всієї справи. Тобто, віднині всі люди, які дозволять собі обговорювати і коментувати цю тему, беруть на себе і відповідальність за життя тих, хто може померти через необережно сказане слово.

Тому я дуже-дуже прошу усіх бути обережними у висловлюваннях. А таких от журналістів - зняти хоч один матеріал про людину, яка потребує того органа, про її муки і безвихідь, ліпше розібратися в темі, а вже потім її реалізовувати.

Для тих же, хто дійсно хоче дізнатися, що таке трансплантологія - мій цикл «Серцева недостатність». Про Україну і Індію. Про те, до чого треба прагнути, щоби людське життя стало цінністю: https://www.youtube.com/watch?v=f7UF3gu3Ph8&list=PL8r7jBSECRoB3l-k4gad0Rl9dgNSCPOjH