Політичний цугцванг, або вся правда про “Велику октябрську” під Радою

Завтра, в четвер, ми всі будемо божеволіти. Завтра надзвичайно важливий виклик - голосування за медичну реформу, коли кожен голос буде надважливим, і цих голосів критично не вистачатиме через відсутність надто обрежених депутатів. І завтра ми будемо з тривогою очікувати удару в спину від провокаторів.

Медична реформа наклалась з вимогами "Великої політичної реформи". Я звісно не вірю, що це випадковість. І в понеділок щиро тішився, що бажаючи "випустити пар" та відвести удари, було вирішено на цей тиждень нарешті поставити медреформу. Фактично напруга навколо "політреформи" дало шанс серйозному розгляду медреформі.

Одразу скажу, що пункти "Великої політичної реформи" всі важливі, в мене немає жодних сумнівів, що її ініціатори керувались виключно благородними цілями. Але було допущено низку критичних помилок, які перетворили благородні цілі на знаряддя безпринципної політичної боротьби та взаємного поборення.

Основна помилка - "всеїдність". Ініціатори "Політреформи" уклали союз із скомпроментованими та деструктивними силами, для яких політична боротьба всіма засобами є самоціллю. Такий "союз" зробив "Політреформу" заручником політичної боротьби та фактично позбавив її шансів на успіх. Заручниками стали також сотні щирих патріотичних людей, які в першу чергу вірять в цінності та принципи благородної боротьби.

Друга помикла - перелік вимог та їх позиціонування. Адже давайте розберемо вимоги "політичної реформи" окремо, а саме:

- Виборча реформа - більше року робоча група, очолювана Спікером, не збирається. Особисто я ще на початку року робив відповідні звернення в Секретаріат ВРУ, і там просто не мали що відповісти. Виборча реформа є складною, дуже фаховою, і далеко не є панацеєю для українця, бо не виключає підкупу, маніпуляцій, контролем олігархів над медіа, обмеженням політичної реклами. За відсутності гідних політичних гравців та справжньої політичної альтернативи та за присутності вище наведених факторів сама по собі реформа не змінить суттєво ситуацію. Знову ж таки всі це розуміють, але "згодовують" людям прості рецепти "щастя".

- Недоторканність. Найкрасивіша популістична "іграшка", безпрограшна. Її може брати будь-хто на озброєння, хто хоче розігріти публіку. За зняття недотоканності будуть "на камеру" голосувати практично всі народні депутати, і водночас це питання - наче "чорна діра" української політики, тихо зникає з порядку денного, не виходячи на фінішну пряму. Всі, повторюю, всі політичні гравці захоплено піаряться на даному питанні знаючи достеменно, що воно не буде вирішене, не знайдеться 300 голосів в другому читанні. Коли я бачу "мордочки" колег, які кліпаючи "чесними" очима на телеефірах розповідають, що вони перші "за" цю реформу, мене, вибачте, тошнить від лицемірства. Більше того, всі розуміють, що без закону про імпічмент ця реформа послабить парламент та посилить Президента. Людям брешуть, маніпулюють, не кажуть цю правду інші політики, які в кінцевому результаті стануть бенефіціарами цієї недоторканності в наступному скликанні. Поточний депутатський імунітет вимагає політичної культури та відповідальності як його носіїв, так і виборця. Стратегічно обмеження імунітету звісно ж зробить Парламент більш якісним, але в теперішніх політичних реаліях вирішення цього питання я не очікую.

- І нарешті - антикорупційні суди. Останні місяці йшов прогрес по даному питанню, в чому неабияка заслуга антикорупційних активістів, жорсткій позиції МВФ (ця позиція - прямий наслідок наполегливої роботи ЦПК та РПР) та волативності курсу гривні. Всі очікували на початку жовтня висновку "Венеційки". І дочекались. Тому впродовж осені на повному серйозі питання антикорупційного суду мало всі шанси бути розглянутим та прийнятим.

Тому фактично в гасла політичної реформи "запакували" три важливі реформи, що є складними та неоднозначними по своїй суті, що йдуть паралельними процесами та мають різну політичну та соціальну значимість.

Водночас цей "реформаторський мікс" став айсбергом з гарним білим вершечком, під яким виявилось купа, вибачте, токсичного лайна. І зараз я поясню чому.

"Всеїдність" ініціаторів "Політреформи" стала магнітом для тих сил, для яких ця осінь стала останнім шансом розхитати ситуацію на дочасні вибори та потужну політичну кризу. Додатково за лаштунками поточної боротьби є Коломойський/Оніщенко та Льовочкін, які ведуть свою гру. Додатково постав величезний ризик того, що ситуацією можуть скористатися конфронтуючі табори навколо Банкової, всередині силових структур якими керує Аваков. Все це створило чудове поле для спецслужб ворожих держав здійснити провокації.

Тому, друзі, ми всі сидимо на пороховій бочці. В абсолютно ідіотській, вибачте, ситуації, маючи дуже сприятливу міжнародну кон'юнктуру, позитивний "трек" реформ, стабілізацію та ріст економіки. Останній звіт Chatham House чітко зазначає, що Україна за останні три роки зробила безпрецедентний обсяг реформ - https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/10/18/7072435/ . І водночас безвідповідальні, хоч і популярні українські політики старої та нової генерації роблять все можливе, щоб дискредитувати органи влади, на яких тримається суверенітет нашої держави. Все це може закінчитись великою трагедією.

Ця стаття не "порохобота" та не "зрадофіла". Мета даного блогу розповісти правду як вона є, важку та неприємну для нас всіх.