19 кроків до темряви

Дев'ятнадцять.

І всі думки кудись щезають. І ніякі слова вже не мають значення. І відчуття, що у змерзла кров у венах. І завмерло усередині болючим каменем. І спустошено б'є у голову відчай.

Чого це я так? Та нічого. Ховати його будуть, а йому було лише дев'ятнадцять.

Ілля Миколайович Стецун народився 03.08.1998 року у селі Любомирівка Новоушицького району Хмельницької області.

Батьки дали йому таке ім'я на честь святого Іллі, свято якого відзначається напередодні, 2 серпня.

Закінчив 9 класів школи у селі Вербовець Мурованокуриловецького району Вінницької області (Любомирівка знаходиться на кордоні з Вінницькою областю, тому у Вербовці навчаються діти з прилеглих сел Хмельниччини). По тому закінчив ВПУ у Михайлівці, де отримав фах "тракторист - машиніст сільсьгосподарського виробництва".

З малих років Ілля Миколайович допомагав батькам у їхньому великому господарстві, привчився завжди виконувати роботу будь - якого ступіня важкості, знав, що просто так хліб на дається, що треба багато та важко працювати, щоб прогодуватися та тримати хазяйство у порядку.

Рішення йти на війну Ілля прийняв, добре усвідомлюючи, що робить. Він мало думав про гроші та багато - про те, що життя на колінах не для нього, життя у спокійному тилу не принесе у його душу спокою. Такі рішення здатні прийняти далеко не всі чоловіки, а він майже не роздумував та підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, гранатометник 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади.

На першу сходинку у шкалі життєвих цінностей хлопець ставив справедливість. Не можна побудувати здорове суспільство та жити у ньому без відчуття, що все до цього зроблено було правильно та з чистою совістю. Він доволі часто повторював ці, не за своїм молодим віком дорослі думки.

Загинув 24 жовтня близько 12.00 у зоні відповідальності ОТУ "Маріуполь" під час обстрілу наших позицій.

Похованя заплановане на 27 жовтня, у рідному селі. У нього залишились батьки та молодша сестра.

Не треба чекати легкого життя, треба самому докласти для нього зусиль. Ці слова Ілля Миколайович також любив повторювати, і він спробував. Принаймні, він спробував не чекати змін, а прийняти участь у їх досягненні.

Дякую тобі. Дякую тобі, доросла та мудра людина, якій було усього лише дев'ятнадцять.