Про місто Ірпінь: між рекламою і дійсністю

Понад 62 тисячі людей подивилися на ОБОЗРЕВАТЕЛЬ рекламну акцію від Miroslav Gai про класне місто Ірпінь. Якби б там було маркування "реклама" або "джинса", то я, можливо, не відчувала б себе так гостро "обманутим вкладником". Але там написано "военний журналист", згадується 79-ка та алея Героїв АТО.

У місті, де за 4 роки війни набудовано стільки висоток, що населення фактично вже подвоїлося, не збудовано ЖОДНОЇ нової школи і запущено аж 1 новий садочок. Про це знають всі Новобіличі, бо ірпінські діти створили проблеми і там.

У місті немає ЖОДНОГО басейну, окрім приватних у дворах, тож дітей за гроші батьків возять у сусідній Ворзель. А "соляний" садочок Колібрі, який сфотографував автор, закрили одразу після відкриття - не змоги запустити в роботу, бо недоробили і там проблеми з підключенням до газу.

Проте в ідеальному Ірпені Мирослава все гаразд: "В городе строят садики и школы. Дети с первого класса занимаются плаваньем в муниципальном бассейне. В садике есть соляная комната!!!!!!!!!!"

Про АТО не буду - занадто болюча тема в місті, де колишні герої виходять на скандальні будмайданчики "потітушити", тож вона потребує окремого журналістського розслідування. Зазначу лише, що на алеї, яку згадує автор, було 12 прізвищ у той час, як муніципальну допомогу списали на 18 сімей. Потім додали дошку для ще одного бійця з Тетіївщини - і ті, кому не байдужа міська корупція, досі намагаються зрозуміти, ким є ті 5 загублених родин загиблих і чому інформації про цих героїв на Алеї Героїв немає?

А про корупцію зазначу: нині нескладно зайти в єдиний реєстр судових рішень і глянути, в чому конкретно підозрюють та обвинувачують очільників Ірпеня. "Люди решили жить в Украине и создать почву для зарабатывания миллионов долларов", - ця фраза Мирослава дуже точно ілюструє рішення судів, після яких міський голова Ірпеня та його зами справді стали жити в України, бо закордонні паспорти змушені були здати слідчим.

Очевидно, що цим "людям" з числа ірпінської влади дуже потрібно покращити репутацію після корупційних скандалів, судів та пікетування прокуратури області. Не прозорістю роботи - а ось такими текстами про ідеальну псевдореальність.

Але навіщо це потрібно Мирославу? Навіщо це потрібно бійцям, які "обосновались в Ирпене" и "пошли на работу" в мерию"? Щоб своєю репутацією підписуватися під чужими корупційними обородками і привозити в місто таких, як Мирослав?

Тож хочу звернути увагу Natalya Ligacheva та Orest Sokhar, що військові журналісти навчилися так прикольно бачити лише те, що потрібно владі, і не бачити те, що бачить кожен, в'їжджаючи або виїжджаючи в Ірпінь.

PS На фото - будівництво в лісі та вулиці, які мали бути відремотованими в 2016-2017 роках, а також нові дороги після дощу (ну ті, де комунікації під водостоки начебто прокладали...)