Чому НАБУ не могло відмовитися від костюмів товариша Авакова

На хвилі скандалу з рюкзаками Національному антикорупційному бюро нагадали про закупівлю спецодягу у підприємця Володимира Литвина, товариша Олександра Авакова і представника фіктивної компанії "Дніпровенд", яка перемогла на тендері МВС.

Суть критики зводиться до того, що антикорупційне бюро купило одяг у особи, яку тепер підозрює у співучасті у розтраті коштів Міністерства внутрішніх справ.

Для стороннього спостерігача ситуація видається справді обурливою.

Але чи могло Антикорупційне бюро проігнорувати пропозицію підприємця Литвина.

Згідно з законом - ні.

Річ у тому, що закон про публічні закупівлі дає вичерпний перелік випадків, коли організатор має право відмовити учаснику в участі у тендері.

Про це йдеться у ст.17 Закону про публічні закупівлі. Не будемо цитувати її повністю. Назвемо ключові моменти, за які організатор може не пустити фірму або підприємця на свій тендер: якщо є докази, що учасник пропонує або згоден дати винагороду організатору закупівлі, якщо учасник був засуджений за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено; якщо учасник протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за антиконкурентні дії на тендері, був притягнутий до відповідальності за корупційний злочин у сфері закупівель, включений до реєстру осіб, які вчинили корупційні злочини.

Cтаном на березень-квітень 2017 року Володимир Литвин під ці ознаки не підпадав.

У 2016 про зв'язок Литвина із Олександром Аваковим і фірмою "Дніпровенд" повідомляли у своїх публікаціях журналісти. Однак це не давало НАБУ законних підстав не допускати підприємця до участі у тендері. Формально навіть сам Олександр Аваков може брати участь у тендерах Антикорупційного бюро.

Якби бюро дозволило собі дискваліфікувати Литвина за репутаційні ризики, він міг би оскаржити їхні дії в Антимонопольному комітеті, а якщо ні, то і в суді. І, скоріш за все, виграв би. Це може здаватись парадоксальним, але закон тут на його боці.

Другий момент. Навіщо це самому айтішнику Володимиру Литвину?

Взагалі сам підприємець Литвин на тендерах гість нечастий. У 2015 році він був неформальним представником компанії "Дніпровенд" на тендері з придбання рюкзаків Міністерством внутрішніх справ. Засновником чи директором цієї компанії, яка визнана судом фіктивною, він ніколи не був. Але подав від імені цієї фірми документи і для зв'язку з переможцем дав свій особистий номер телефону.

І от у березні-квітні 2017 Литвин вперше як фізособа підприємець із 9-річним стажем роботи бере участь у двох тендерах НАБУ з придбання спортивних костюмів на 170 тис. грн і сорочок під бронежилети на 339 тис. грн. Початково Литвин виграв у торгах із пропозиціями на 20% дорожчими, вказавши ціни із ПДВ. Але він як підприємець не платить цього податку, тому пізніше вартість договорів було зменшено. Власне, це цілком звична практика, коли спочатку у торгах беруть участь різні суб'єкти, і ціни всі вказують з ПДВ, але пізніше ці 20% переможець скидає, якщо він не є платником такого податку.

У тендері з костюмами Литвин переміг, бо подав найдешевшу цінову пропозицію. У випадку з сорочками він єдиний, хто пропонує саме такий товар, як вимагає НАБУ.

Початково на придбання спортивних костюмів бюро закладало очікувану вартість у 270 тис. грн, а на сорочки - 517 тис. грн. Як бачимо, переможець торгів за ці рамки не вийшов. І побіжний огляд цін на такі сорочки і костюми показує, що придбали їх на рівні ринку.

Чи багато це 4 тис. грн за костюм (водонепроникні штани і куртка - див. техдокументацію) для співробітника спецназу НАБУ і чому не одягти його у костюм за 2 тис. грн? В такі дискусії не вступатиму, бо таких костюмів не ношу. Але й звичайні люди, купуючи простий костюм, сьогодні уже не так легко вкладуться у 2 тис. грн.

Але це ми дещо відволіклися.

Отож у підсумку підприємець Литвин приходить на тендер до НАБУ і пропонує нормальний (сподіваємось!) товар по адекватній ціні. Що залишається робити замовнику? Купити.

Ймовірно, члени тендерного комітету могли навіть не знати, що Литвин перебуває у розробці їх детективів. Бо є таємниця слідства. Але навіть якби знали, навіть якби він був підозрюваним, то, згідно з законом, це не підстава відмовляти йому, адже він ще не засуджений.

Звідки у підприємця Литвина взялись ці костюми для НАБУ і сорочки під бронежилети? Власне, тут особливої інтриги нема. Це цілком звична практика, коли на тендери ходять не ті, хто шиє, а посередники. Бо самі виробники ще донедавна відверто боялись самі брати участь у торгах, не довіряючи чиновникам і вважаючи, що тільки змарнують час.

Чому Володимир Литвин брав участь тільки в тендерах НАБУ і чому не намагається співпрацювати з іншими силовими відомствами? І чи не є це свого роду тролінгом детективів? Цього ми наразі не знаємо. Але можемо констатувати, що участь Литвина у тендерах НАБУ була вдалим ходом і їх опоненти будуть активно використовувати цей момент.

1 листопада в суді я намагалась розпитати Володимира Литвина і про рюкзаки для армії і про дружбу з Олександром Аваковим, і чому він представляв на тендері МВС фіктивну компанію "Дніпровенд". Пан Литвин сказав, що міг би з радістю розповісти про свій IT-бізнес, а от про тендери і Авакова йому треба порадитись із детективом НАБУ, щоб не порушити таємницю слідства. Зрештою, сподіваємося, що з детективами Володимир Литвин не мовчатиме і дасть вичерпні свідчення, адже це в його інтересах.