Ми любимо своїх катів
Вам шось говорить слово "Сандармох"?
Уявіть собі 1937 рік, ліс в Карелії, початок листопада, як зараз.
Увязнених людей привозять, кладуть в ями обличчям вниз і розстрілюють впритул, в потилицю.
За кілька днів тисячі. Серед них наша інтелігенція - Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний...і сотні інших.
Тіла присипали вапном і засипали землею. Таких братських могил виявили 150, тільки через 60 років вдалося знайти це місце.
А головний виконавець розстрілів чекіст капітан Матвєєв спокійно дожив до пенсії. І помер при почестях і нагородах на відомчій квартирі в 1971 році.
Зараз 2017. Чотири роки тому більше сотні людей було розстріляно в центрі Києва.
І знаєте, я впевнена, що ті хто в нас тоді стріляв спокійно доживуть до пенсії. А ті хто віддавав накази - житимуть на державних дачах і будут почесними гостями на політичних шоу.
Наші вбивці ніколи не покарані, після того як вони відстріляли в нас всі патрони - ми платимо податки щоб в них була безтурботна старість.
Ми любимо своїх катів.
Бо хто ж буде відстрілювати найсміливіших з наших дітей, як не їх діти?
