Реформа, якої не розуміють лікарі: наслідки інформаційного вакууму

«Пацієнтові діагноз не завжди можна знати», - так вважає рентгенолог, який, на чому світ стоїть, критикує медреформу з її електронними кабінетами. А гінеколог, який наче й не проти тієї реформи, дуже просить «самовідвід» у справі з телемедициною, цитую: «це вам не горло по скайпу дивитися…»

Підписалася я, значить, на одну авантюру - поїхати в райцентр на Полтавщині і розказати лікарям про медичну реформу. Самі попросили. Чому мене? Бо останній рік сама намагаюся розібратися в цій темі, а оскільки маю можливість ставити питання безпосередньо людям, які втілюють медреформу в життя, то і знаю про неї немало. Як виявиться згодом - знаю я в рази більше, аніж лікарі, які мене покликали.

Півтори години напруженого спілкування з медпрацівниками першої та другої ланок. Міфи, жахачки, страх невизначеності. Висновок: люди в маленьких містах і селах уявлення не мають, що на них чекає. Лікарі мають купу питань, поставити яких на місцях просто немає кому. Вони зараз - як розігрітий пластилін для Богомолець і Ко - просто бери і ліпи «рух спротиву». І найбільше виною тому інформаційний вакуум. Думаю, від темпів його заповнення і якості контенту залежатиме і успіх змін..

Про все по черзі. Зізнаюся, їдучи до лікарні, я очікувала поговорити з головним лікарем і його заступниками. Формат: питання-відповідь. Заповнена вщент зала у вихідний день, м'яко кажучи, спантеличила. Прийшли навіть працівники лабораторії і головні редактори двох місцевих газет.

Із того, що запам'яталося найбільше: медпрацівники бояться, що з Нового року лишаться без базового фінансування, тобто субвенцій. Заспокоїла, адже парламент для первинної ланки продовжив їх до двох років. Скільки грошей за кожного пацієнта отримає лікар - не розуміють. Ті 370 гривень не тільки множать, а й ділять. Пояснила, що 370 грн - це мінімум, який виплатить держава, максимум - 740 грн. Те, що обурило особливо - гроші за пацієнтом прийдуть не лікареві, а закладу. Зарплатню буде призначати керівник, а підлеглі матимуть право вимагати її у співвідношенні до кількості пацієнтів. От тільки ніде це не прописано.

Сімейні лікарі питали, чи не доведеться їм доплачувати вузькопрофільним спеціалістам, до яких направлятимуть пацієнтів, із тих 370 грн і чи входять в цю суму базові аналізи. Лаборанти - чи не лишаться вони без роботи, якщо поліклініка захоче працювати з приватною лабораторією, якій зі своїм старим обладнанням вони не конкуренти.

На моменті про те, що лікар пацієнтові відмовити в укладенні декларації не може - сварилися. Особливо як почули, що пацієнт може розривати угоду коли захоче, без пояснення причини, а лікар лише, якщо той не виконує приписів. Мовляв, чому це вони не в рівних умовах?

Тепер щодо цін на лікування. Навіть лікарі не всі розуміють, що безплатної медицини - не буває. І коли заходить мова про вартість послуги (приміром 12 тисяч за пологи, які оплатить держава), кажуть - а звідки ж в людей 12 тисяч? Тобто, немає розуміння, що аби елементарно держава могла забезпечити для людей безоплатне лікування, його вартість треба прорахувати. І що існування ціни в 12 тисяч зовсім не означає, що платити її будуть люди. «В Іспанії, яку в приклад ставлять Україні, все безплатно» - ось аргумент лікарів. Те, що кожна з тих безплатних послуг для держави має свою ціну - не задумаються. Або, сподіваюся, до цього не задумувалися.

Спантеличують фрази: «А навіщо електронний кабінет пацієнту? Не кожному можна знати діагноз», або «Нехай в лабораторію з талончиками приходять, щоб ми їх могли краще рахувати, а не з комп'ютерів». Це звісно можна списати на вік, або непрофесіоналізм. І не лише медпрацівників. Я зараз поясню, що маю на увазі…

Я довго на прикладах пояснювала, чому триває війна між прихильниками і опонентами медреформи. Розказувала про недієздатний парламентський комітет з питань охорони здоров'я, кожне засідання якого більше нагадує сюжет «Кайдашевої сім'ї», про протистояння того комітету і МОЗу, про палки в колеса останньому (приміром космічні тарифи на послуги, які поширила Богомолець. Їх розробила Академія Меднаук, але МОЗ не затвердив ) і найголовніше - про ризики. Нова команда МОЗ досі працює і просуває медреформу лише тому, що за їхніми спинами стоїть особисто Петро Порошенко. Без його волі Уляну Супрун разом з її реформою богомольці-мусії вже давно проковтнули б, а ми б знову лишилися без бодай шансу на зміни. Тож навіть така, чого правди таїти - далеко неідеальна реформа, ліпша за все, що ми зараз маємо. І не варто чекати, аби хтось прийшов і робив усе за нас і для нас, такого не буде. Своє краще життя ми маємо будувати самі…

І уявіть, після всього цього піднімається головний редактор газети зі словами: «Журналіст, я вважаю, має бути неупередженим. Тому скажіть: вирізати апендицит за 200 тисяч - це нормально? (і це при тому, що ми за кілька хвилин до того з'ясували, що ці тарифи - недостовірні) Ваша Медреформа зіштовхує лобами першу ланку і другу, неправильний підхід. Все неправильне. Вам, Ірино, не здається, що це геноцид українського народу?» Страшно уявити, що він, такий «неупереджений», після цього напише в своїй газеті..

Знаєте, мені інколи закидають: «місіонерству не місце в журналістиці, це справа суто волонтерів чи громадський організацій» - і я з цим категорично не погоджуюся. Ми, журналісти, маємо те, про що інші можуть лише мріяти - доступ до найдостовірнішої інформації, ми можемо задавати питання, фільтрувати непотріб і концентровано доносити до аудиторії лише корисну інформацію. Ми можемо будувати, а можемо руйнувати. І той головний редактор, відчуваю, на жаль, буде руйнувати.

Із приємного - подякували за розмову і попросили приїхати ще. У головного лікаря загорілися очі при згадці про те, що будуть пілотні проекти по пологах. У тому районі найліпший в області пологовий, він уже хоче замахнутися на пілот.

Дійсно, все що стосується другої і третьої ланки - це поки «вилами по воді», лише плани, аби зрозуміти деталі - знадобляться щонайменше два роки і не один такий пілот. Треба набратися терпіння. На жаль, поки відповідей на більшість питань не мають навіть реформатори з МОЗу, але мають бажання змінювати систему і політичну волю на те. І це, повірте, уже більше, аніж мав хто-небудь до них.
А що з того вийде - побачимо*)