Інший Саакашвілі

Дивлюся, як Міхаель Саакашвілі емоційно пресує мера Сміли або ж обіцяє показати, де раки зимують усім олігархам (ну, майже всім) у кожному телеефірі, або ж промовляє палкі та войовничі промови перед порожніми наметами.

Дивлюся на цей потік свідомості й у мене весь час крутиться думка, що з такою енергією можна гори звернути, якщо направити її у позитивне русло.

Міхоботи з піною біля рота переконують, що Міхаель Саакашвілі найвідоміший у світі президент, бо в нього найбільше підписників у Facebook. Саме так і кажуть. А тим, хто сумнівається, кидають у пику його виступи в ООН, Конгресі США та Раді Європи. Правда, Петро Порошенко там також виступав. Зрештою, там багато хто виступає.

Екс-президент Грузії міг би стати дійсно найкращим президентом. Він міг використати свій авторитет і стати справді народним дипломатом та захисником України. Замість того, щоб поливати країну помиями, яку він нібито так щиро любить, він мав виколупувати очі за цю Україну усім недругам у численних своїх інтерв'ю для ВВС, СNN, Bloomberg, Washington Post та багатьох інших.

Він мав розвернути свої емоційні гармати на захист України, коли The New York Times публікувало пасквілі про продаж Україною ракет до КНДР, або ж вимагати від цього видання поважати територіальну цілісність країни і не маркувати Крим як спірну територію.

Як мудрий лідер він мав би дати по руках Сергію Лещенку лише за одну фразу у статті для британського сайта OpenDemocracy про позбавлення України безвізу.

Міхаель Саакашвілі на кожному європейському перехресті мав би захищати український закон про освіту від нападок Румунії. Він же ж любить Україну? Він же ж тут три революції організував? Чому б не організувати хоча б один пікет, хоча б одиничний протест у Будапешті?

Можливо, навіть намет поставити! Хоча б один, хоча б туристичний! І на ньому написати: "Український закон не утискає прав угорської меншини". Це помітили б усі провідні європейські медіа

Як справжній патріот України Міхаель Саакашвіл мав би використати увесь свій дипломатичний шарм, аби знизити рівень напруги між Україною та Польщею. Він мав ломитися в усі європейські інстанції, де у нього так багато друзів, аби вони не були сторонніми спостерігачами.

Екс-президент Грузії наступного дня мав би сидіти у лікарні біля побитої поляками української студентки, котра розмовляла українською. Без показухи, а щиро, тому що він любить Україну та українців. Він мав читати лекції у польських вишах і розповідати, що Україна толерантна до інших національностей і терпить навіть деструктивного Саакашвілі, що розбіжності у минулому не повинні заважати майбутньому.

Екс-президент Грузії міг би надавити своїм авторитетом. Принаймні спробувати. Спробувати не руйнувати та критикувати, а мирити.

Я впевнений, що за такі речі українці віддячили б Міхаелю Саакашвілі своїм щирим українським "Дякую!". Тоді він міг би мати владу, про яку могли б лише мріяти українські політики....