Вшануй
Пройшов вчора ПЕРШИЙ на четвертому році війни публічний захід, присвячений питанням належного вшанування воїнів, що поклали своє життя за Україну. Навіщо це? Чи важливо це? Що слід робити?
Україна беззаперечно має героїв. Героїв далекого і славетного українського минулого. Вони є символами. Ми віддаємо їм шану. Ми на них орієнтуємось в своїх помислах.
Сьогодення ставить перед Україною нові виклики. Наші виклики є приголомшливими. Для відбуття в часі тут і зараз, з можливістю достойно бути в майбутньому, Україні треба нові герої. Герої сьогодення.
Ми маємо фокусуватись на тут і зараз. На тих достойників, які своєї кров'ю дають нам шанс вижити і бути. Стати краще. Дають шанс нашим дітям вирости в державі, з якої не треба імігрувати. Якої не треба соромитись. Якою можна гордитись. В якій варто ростити дітей.
Війна дала і дає нам таких героїв. І багато з них поклали життя за Україну.
Суспільство. Зазвичай, воно дорослішає поколіннями. У нас часу немає. Історія нас вчить: втрачені можливості можуть бути втрачені назавжди. Для цілих націй. Найближчі для нас історичні приклади - наші власні, початку минулого століття, зокрема - події сторічної давнини.
Проте в рамках навіть одного покоління існує шанс змінити світогляд особистості, бачення суспільством свого місця в сучасності та орієнтирів для руху вперед. Через це нам доконче потрібно діяти тут і зараз
Що ми для цього робимо і плануємо робити?
По-перше, забезпечення належної шани усім полеглим героям на усіх рівнях суспільного буття. З включенням всього потужного арсеналу переконання, донесення смислів, наведення аргументів та й, зрештою, медійного впливу.
По-друге, забезпечення належної шани усім живим героям. Воїн та достойник є взірцем для наслідування, моральним авторитетом, що зрештою має визначати його місце в суспільстві.
По-третє, ефективні речі прості, проте вимагають волі та рішучості. Національний інтерес має пріоритет перед усім іншим. Скільки тисяч кримінальних справ відкрито проти наших бійців? Чи усі вони дійсно заслуговують на кримінальне переслідування? Переконаний - ні. Особливо за дії, вчинені на фронті в умовах фактичної війни, проте кваліфіковані за законами мирного часу. А чи достатньо уваги приділяється воїнам, що повернулися з війни? Їх реінтеграції в мирне життя? Думаю, ні. Інакше статистика самогубств серед ветеранів АТО була б іншою.
Особистість формується оточенням. Оточення підлягає формуваню.
Нещодавно австралійський професор, засновник першого приватного університету Австралії та очільник команди, яка запустила перший арабський супутник, Anwar Dawood, довів до мене думку: хочете змінити державу на краще - працюйте з дітьми та молоддю, альтернативи немає. Змінити дорослу людину важко. Дитина ж виліплюється середовищем.
Зустріч, памятник, назва вулиці, історія на уроці, замітка в Інтернеті, фільм, передача, пісня, вірш, урочиста церемонія - весь калейдоскоп імпульсів формує особистість. І в пріоритетах молодої людини з'явиться Україна - як власна ОСОБИСТА цінність. При чому такого пріоритету, за який треба жити і, за потреби, життя покласти. Задача наша - проактивно цей пріоритет формувати. Наша - тобто держави, суспільства, кожного громадянина.
І це дозволить нам бути. Не колонією і не країною третього світу, а поважною рівноправною нацією з власним внеском в розвиток людства.
Згаданий захід відбувся в межах заходів національно-патріотичного виховання Мінмолодьспорту.
